Зміни в поведінці дитини, якщо їй чогось не вистачає в сім'ї ?

 Чого дитині не вистачає в сім'ї 

Дитина ходить «по п'ятах», позбавляючи особистого простору.

 фонова тривожність на тлі ПТСР, ОКР, стресу, втоми.

Що робити? 

Виключити джерело тривоги, контролювати споживаний дитиною контент, додати активності в життя дитини.

Проявляє агресивність із сиблінгами.

 шукає підтвердження почуттів, що мені приділяють найменше уваги.

Що робити? 

Вчіться розподіляти відповідальність за проступки на всіх дітей, не виділяйте улюбленців, любіть дітей однаково, і виключіть фізичне покарання «з приводу і без приводу».

Постійно вимагає вашої активної уваги.

 вивчена безпорадність/ нестача чистого часу.

Що робити? 

Приділяйте дитині 20-30 хвилин «чистого часу» щодня. Дайте зрозуміти дитині, що «мама допоможе вирішити», але є моменти, де вона має проявити самостійність. 

Постійно ниє і будує «жертву».

 емоційна нестабільність, відсутність підтримки.

Що робити? 

Вчіться контейнувати навіть негативні емоції дитини. Виправляйте негативну поведінку спрямовуючи її, а не караючи. 

Провокує на крик і негативні емоції.

 потреба отримати емоції дорослого + порцію адреналіну.

Що робити? 

Виключіть крик із вашого спілкування. Говоріть так, щоб вас слухали, і слухайте, щоб дитина вчилася говорити. Доросла зріла людина не ведеться на провокації.

 Компрометуюча поведінка.

 немає ієрархії у стосунках.

Що робити? 

Будуйте стосунки на довірі. Визначте чіткі правила, межі цих стосунків. Виховуйте любов'ю і логікою (наслідками), а не авторитаризмом і насильством.

Робить на зло, нишком.

  не відчуває, що їй довіряють, що вона може на щось впливати, бути самостійною і нести відповідальність. 

Що робити? 

Виділіть дитині зони самостійності, підтримуйте, підбадьорюйте. При цьому негативні зауваження і критику зведіть на нуль.

Агресує до слабких і тварин.

 відчуття своєї «поганості», відіграє насильством у бік слабких, низька самооцінка.

Що робити? 

Виключіть негативні методи взаємодії з дитиною. Працюйте над її самоцінністю, підкреслюйте її унікальність.

ФОРМУВАННЯ ЕМПАТІЇ У ДІТЕЙ

 ФОРМУВАННЯ ЕМПАТІЇ У ДІТЕЙ

    «Щоб дитина виросла доброю, вона має відчути: її теж розуміють і чують.»

Що таке емпатія — і чому вона не з’являється "сама собою"

    Емпатія — це здатність розпізнати емоції іншої людини, співпережити їй і за потреби допомогти. Це не просто “бути добрим”, а складна навичка, що поєднує:

- розуміння чужих почуттів (когнітивний компонент),
- співпереживання (емоційний компонент),
- бажання допомогти (поведінковий компонент).

    Важливо: емпатія не вроджена в повному обсязі, вона формується поступово через досвід, спостереження й підтримку дорослих.

Як формується емпатія з віком:

 1–3 роки: "Я і світ"
Дитина ще не відокремлює свої емоції від чужих.
Може почати плакати, якщо плаче інша дитина — це емоційне зараження, а не усвідомлене співчуття.
У цей вік важливо не ігнорувати, а озвучувати емоції: «Ти бачиш, як сумно Павлику — впала іграшка.»

 4–6 років: поява перших ознак емпатії

Дитина починає розуміти, що інша людина може відчувати інакше.
З’являється уява: «Якби це сталося зі мною...»
Малюк може сам запропонувати допомогу або обійняти засмученого друга.

 7–10 років: розвиток емоційного розуміння
Дитина вже вміє співвідносити ситуацію і почуття іншого: бачить, коли хтось засмучений, злий або переживає.
Починає враховувати контекст і навіть співпереживати "тихо", без зовнішніх дій.

Чому емпатія не розвивається "автоматично"

Навіть якщо дитина потенційно здатна на співпереживання, без підтримки ця здатність може не сформуватись належно. 

Причини:
- постійна конкуренція (нагороди, "хто кращий");
- ігнорування емоцій ("не плач", "перестань ображатися");
- відсутність моделей співчуття у дорослих;
- надмірна індивідуалізація без командної діяльності.

Як дорослі можуть розвивати емпатію у дітей

1.  Озвучуйте емоції — свої й чужі
«Я бачу, ти засмутився — давай поговоримо.»
«Подивись, Катруся засумувала, бо зламалась її іграшка.»
Це навчає дитину ідентифікувати емоції — основа емпатії.
2. Використовуйте історії й казки як "дзеркало почуттів"
Обговорюйте: «Як відчував себе герой?»
«Що можна було зробити, щоб йому стало краще?»
Створюйте альтернативні кінцівки: «А якби всі підтримали...»

3. Догляд за тваринами — школа турботи
Тварини — це не «іграшка», а жива істота з потребами.
Навчають уважності, відповідальності й вміння враховувати інше створіння.
Навіть коротке спостереження за поведінкою тварини та роздуми: «Він злякався гучного звуку»— розвивають емоційну чутливість.

4. Групові проєкти і спільна діяльність
Створення спільного плакату, догляд за кімнатними рослинами в класі, настільні командні ігри.
Діти вчаться помічати труднощі інших, домовлятися, підтримувати.

5. Ваш приклад — головний "учитель" емпатії

Коли ви уважно слухаєте дитину;
коли ви вибачаєтесь за власні помилки;
коли допомагаєте старенькому сусіду або підтримуєте знайомого —
  дитина бачить справжню емпатію в дії.
Фраза «Не заважай» в моменті дитячого співпереживання — гасить ніжність. Краще допомогти їй знайти спосіб допомоги: «Хочеш разом підтримати Марійку?»

Висновок
Емпатія — не талант, а навичка, яку можна і потрібно розвивати. Це основа дружби, співпраці, морального розвитку, вміння вирішувати конфлікти і… людяності.
«Дитина, яка вміє співчувати, виросте тим, хто не лише бачить світ, а й змінює його на краще.» 

Як ми своїми ж руками робимо дітей неслухняними?

Як батьки своїми ж руками роблять дітей неслухняними? 

7 типових помилок матерів і татусів

Часто батьки стикаються з проблемою, що в якийсь момент дитина стає абсолютно неконтрольованою і неслухняною. А ви їй пояснюєте, що так поводитися не можна, і голос підвищуєте, а все без толку! Можливо, час придивитися до себе і до своєї поведінки, перш ніж лаятися на дитину. Ми підготували 7 помилок батьків, які своїми ж руками роблять дітей неслухняними.

1. Ви кидаєте загрозливі фрази

Дитина сперечається і робить все на зло? Одні в таких випадках намагаються закликати до здорового глузду, інші починають погрожувати: «Будеш себе погано вести, більше не буду любити тебе», «Віддам в дитбудинок», «Чи забере міліціонер».

Діти чудово відчувають фальш. Обманюючи малюка, ви втратите його довіру, він буде вважати батьків брехунами, а його поведінка тільки погіршиться. Краще сказати так: «Я люблю тебе, але твою поведінку я не схвалюю».

2. Ви приділяєте дитині мало уваги

Ви працюєте з ранку до ночі, щоб купити дитині наймоднішу іграшку або гаджет. Замість слів подяки ви отримуєте сльози і капризи. Чому така несправедливість? Якщо дитина не отримує достатньо уваги, яка їй необхідна, вона знаходить свій спосіб його отримати — непослух. Їй не так потрібні подарунки від вас, як вихідний в аквапарку разом з вами.

Любов — це не подарунки, а дозвіл дитині проявляти будь-які емоції, приймати її і цікавитися її життям.

3. Ви постійно наказуєте

Якщо батьки спілкуються з дитиною тільки в наказовому тоні, діти відразу ж пручатися і упиратися. Таким способом малюк показує, що він особистість. Його рішення може бути не дуже правильним, зате своїм.

Звідки вам знати, що ви думаєте правильно? У батьків теж є комплекси і психологічні травми з дитинства. Не відкидайте, що і у вас може бути неправильна думка.

4. Ви більш уважні до молодшої дитини

Цей пункт тісно перетинається з другим. Дитині не вистачає уваги, і вона діє за принципом: «Раз мені незатишно, нехай вам теж буде».

5. Ви її критикуєте

«У тебе руки з одного місця ростуть», «Що за каляки-маляки ти малюєш», «Почерк як курка лапою» — кажуть батьки ці типові фрази. Після такого дитина втрачає впевненість в собі, вона перестає старатися. У неї з’являється думка: «Буду поганим, все одно ні на що не придатний».

6. Ви показуєте їй неправильний приклад

Ви спізнюєтеся на зустрічі, сваритеся в транспорті і зневажливо ставитеся до почуттів інших людей? Дитина це все бачить і повторює. Наші діти — це дзеркальне відображення батьків, хоча ми не завжди це помічаємо.

7. Ви зриваєтеся на дитину

На роботі можуть бути проблеми, прийшовши додому, ви відразу ж налітаєте на дитину, щоб випустити пар. А потім просто загладжуєте вину якоюсь смакотою. У дитини не формується поняття, що батьків радують її хороші вчинки і засмучують погані. Вона може потрапити під гарячу руку, навіть коли уроки зроблені і сміття винесено.

Картки дихальних практик для стабілізації емоційного стану

 Картки дихальних практик для стабілізації емоційного стану

                     

 

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ З БУЛІНГОМ

 4 травня - МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ З БУЛІНГОМ

 

 

50 ідей ігор для дітей в укритті 

    Російсько-українська війна кардинально змінила реалії нашого сьогодення. Під час частих повітряних тривог вихованці дитсадків вимушені подовгу перебувати в укриттях. В умовах замкненого простору доволі непросто зацікавити та сконцентрувати увагу малечі. 50 ідей ігор для дітей на той час, коли лунають сирени, допоможуть зняти напругу й провести час із користю.

Музика та співи.

     Дуже важливо в першу чергу залучити слуховий канал сприйняття інформації, перенавантажений тривожними завиваннями сирени: 

1. Хоровий спів.
2. Вигукування антивоєнних кричалок.
3. Слухання аудіоказок.
4. Прослуховування дитячих музичних творів.
5. Гра на музичних інструментах.
6. Концерт для ЗСУ.

Малювання та інша творча діяльність.

      Зображувальна діяльність допоможе надовго відволікти малечу від стресової ситуації та посприяє концентрації уваги на позитивних емоціях. Важливо дозволити малечі займатися улюбленим видом творчості:

7. Зафарбовування розмальовок.
8. Зображення найбезпечнішого місця.
9. Малюнок про те, що будеш робити відразу після закінчення війни.
10. Намалювати мрію.
11. Ліплення з пластиліну.
12. Ліплення фігурок із кінетичного піску.
13. Плетення оригамі.
14. Шаблонографія.
15. Створення «кола безпеки» за допомогою ниток.
16. Ляльки-мотанки з хусточок.

Настільні ігри

Це найкращий спосіб завоювати довіру та налагодити якісні взаємини з дітьми. Настільні ігри здатні підтримувати позитивне спілкування, успішне управління стресом та кризою, а також вчать піклуватися один про одного в будь-якій ситуації:

17. Шашки.
18. Різноманітні ходилки.
19. Ігри з прищіпками, типу «Хто що їсть?» і т.п.
20. Ігри з липучками, типу «Професії?» і т.п.
21. Настільні ігри: «Що потрібно захисникам?», «Який захисник?»
22. Ігри-шнурівки, ігри з камінчиками Марблс.

Тілесні ігри

Під час стресових ситуацій діти надзвичайно потребують тілесного контакту:

23. Забавлянки.
24. Пальчикові вправи.
25. Ігри-плескання.
26. Обійми.
27. «Доброго ранку, носик». Вітаємося й торкаємося кожної частини тіла.
28. «Ліпка». Розминаємо тіло, наче пластилін.
29. «Люлечка». Обійняти дитину за спину й разом погойдатися.
30. «Орангутанг». Стукання по грудній клітці з вигукуванням характерних звуків, мов мавпа.

Рухливі ігри

Заспокоїти малюків також допоможуть рухливі ігри, які знімуть зайву напругу. Від фізичної активності напряму залежить, як дітвора впорається з емоційним навантаженням: 

31. Жонглювання.
32. Подушковий бій.
33. Боулінг.
34. Кидки у ціль.
35. «Потанцюємо, як каченята».
36. «Пограємося у канатоходців».
37. «Лови м’яч».
38. «Струмочок» (вправа на рівновагу).
39. «Кролики» (стрибання на двох ногах).
40. «Потяг» (вправляння з ходьби, бігу один за одним).

Ігри зі словами (мовленнєвий розвиток)

Це чудове заняття, якщо діти та дорослі втомилися. Фізичних зусиль докладати не потрібно, а час в укритті можна провести з користю:

41. Читання й обговорення дитячих книжок.
42. «Запитання». Дорослий ставить будь-яке запитання. Дитина повинна також відповісти запитальним реченням. Гра триває, доки один із гравців не використає розповідну форму.
43. «П’ять слів». Обираємо 5 слів, що зовсім не пов’язані між собою. Даємо завдання скласти розповідь, в якій обов’язково використати всі раніше задумані слова.
44. «Покажи слово» (пантоміма).
45. «Остання літера». Потрібно назвати слово, що починається на останню букву попереднього.
46. «Літера». Запропонувати згадати якомога більше слів, що розпочинаються на певну літеру.
47. «Казка». Всі діти разом складають казку. Кожен каже одне речення.
48. «Асоціації». Дорослий називає будь-яке слово. Дитина повинна сказати перше, що приходить на думку.
49. «Розкажи про свій улюблений…». Тут може бути мультфільм, їжу, вид спорту, відпочинок і т.д..
50. «Круги Луллія».

Перераховані активності допоможуть дітворі емоційно та фізично впоратися з перебуванням в укритті під час повітряної тривоги!

Вплив взаємин з батьками на розвиток дітей

 Вплив взаємин з батьками на розвиток дітей

       Виховання дітей наповнює життя батьків змістом, але водночас часто їх засмучує. Батьки роблять усе можливе, щоб правильно виховувати своїх дітей: використовують різні педагогічні методи, читають книги, присвячені вихованню дітей, спілкуються один з одним тощо. Але врешті-решт доходять висновку, що ключ до гармонійних взаємин із дитиною простий: що міцніші стосунки дітей і батьків, то легшим є виховний процес.

Отже, як зміцнити взаємини між батьками й дітьми? Спробуймо з’ясувати.

Сутність взаємин дітей і батьків

      Міцні взаємини дітей і батьків сприяють фізичному, емоційному та соціальному розвитку молодого покоління. Це унікальний зв'язок, який відчувають усі батьки й діти і який дає їм ні з чим незрівнянну насолоду. Тому молодші й старші члени родини намагаються розвивати цей зв'язок упродовж життя.

     Такі взаємини формують особистість дитини, закладають основи її вибору й поведінки в різних ситуаціях. Дослідження свідчать, що здорові взаємини між батьками й дітьми позитивно позначаються і на дітях, і на загальній сімейній атмосфері.

     У чому важливість позитивних взаємин між батьками й дітьми?

    У батьків, які виховують дітей із любов’ю, виростають діти, здатні любити. Ваші стосунки з дітьми та ступінь вашої прихильності до них впливають на майбутнє дитини, її соціальне, фізичне та психічне здоров'я.

          Розгляньмо переваги гармонійних взаємин дітей і батьків:

- маленькі діти, які відчувають здорову й міцну прихильність до своїх батьків, мають великі шанси на щасливі та глибокі стосунки в дорослому житті;

- дитина, яка має здорові взаємини зі своїми батьками, навчається регулювати свої емоції в складних ситуаціях;

- зв'язок із батьками сприяє розумовому, мовному та емоційному розвитку дитини;

- взаємини з батьками формують у дитини оптимістичну та впевнену соціальну поведінку;

- участь батьків у повсякденному житті дитини сприяє поліпшенню її успішності в школі й розвитку навчальних навичок;

- безпечна прихильність дитини до батьків є запорукою розвитку її соціальної, емоційної та пізнавальної сфер. Діти також розвивають навички вирішення життєвих завдань.

Зв'язок між батьками й дітьми повинен бути не тільки сильним, а й гнучким, тому що не можна поводитися з десятирічною дитиною, як і з трирічною.

              Взаємини між батьками й дітьми в різному віці

      Виховання дітей – це безперервний процес, який приховує для батьків багато радощів і труднощів. У кожному віці взаємини батьків і дітей мають свої особливості.

Дитинство – взаємини, засновані на теплоті й безпеці

       Перші півроку життя немовлята здебільшого їдять, сплять і плачуть, а батьки годують, беруть їх на руки і міняють їм підгузки. Така взаємодія формує очікування батьків і дітей один від одного.

      Коли дитина голодна, вона починає вередувати. Під час годування її потреба задовольняється, і вона щаслива. Батьки також відчувають щастя, бо змогли задовольнити потреби дитини.

       Коли батьки люблять дитину й доглядають її, тобто виконують свою основну функцію у її вихованні, то формують із нею чіткі й унікальні взаємини. У такому випадку до однорічного віку в дитини зазвичай формується міцна прихильність до батьків.

1–3 роки: перший соціальний досвід

Коли дитина починає ходити, батьки вчать її правильної поведінки, пояснюють їй, що добре, а що погано, заохочують її гарну поведінку. Батьки допомагають дитині соціалізуватися й готують до дитячого садка й життя в суспільстві.

            Дошкільний вік: визначення стилю виховання

Коли дитина досягає дошкільного віку, батьки застосовують різні стилі виховання, при цьому один зі стилів стає основним. Однак у реальному житті батьки не можуть використовувати постійно один і той же стиль, їм необхідно задіяти різні стратегії й комбінувати їх. Взаємини батьків і дітей у цьому віці визначаються обраним стилем виховання.

       Дослідження свідчать, як почуваються діти, батьки котрих дотримуються різних стилів виховання:

✓ діти демократичних батьків упевнені в собі, щасливі й цілеспрямовані;

✓ діти авторитарних батьків нещасні, невпевнені, схильні до страхів;

✓ діти ліберальних батьків не мають достатньо розвинених соціальних навичок, безвідповідальні, погано дають раду своїм емоціям;

✓ діти індиферентних батьків мають більше проблем із поведінкою й емоціями, ніж решта однолітків.

Шкільний вік: пізнання навколишнього світу

     Ідучи в школу, дитина переносить свою увагу із сім'ї на однолітків, але це не впливає на динаміку взаємин між батьками й дітьми. Навички дитини в соціальній і пізнавальній сферах розвиваються, вона здобуває новий соціальний досвід за межами сім'ї.

     У цей період комунікація між батьками й дітьми зазвичай має двосторонній характер. Дитина повідомляє батькам про свої потреби й показує, що їй подобається або ні. Односторонній або двосторонній характер взаємодії визначається стилем виховання, що його використовують батьки.

     Батьки зазвичай дотримуються того ж стилю виховання, що й у дошкільному віці. 

З‘ясуймо, як той чи інший стиль виховання впливає 

на дитину шкільного віку:

✓ демократичний стиль виховання сприяє розвитку в дітей соціальних навичок і високої самооцінки;

✓ авторитарний стиль призводить до низької самооцінки дитини, недостатньої розвиненості в неї соціальних навичок, спричиняє агресивність;

✓ ліберальний стиль формує в дітей імпульсивність, агресивність і безвідповідальність.

Підлітковий період: повага до особистого простору дитини

Підлітковий вік – бурхливий період, упродовж якого дитина переживає значні фізичні і психічні зміни. Батьки повинні розуміти потреби своєї дитини, підтримувати її, давати їй свободу дій, не вдаючись до надмірного контролю.

Любов і прийняття батьками, позитивний підхід у вихованні – це найбільш ефективний спосіб виховання підлітків.

Дорослий вік: спілкування на рівних

Дорослий період життя – це час, коли батьки й діти починають спілкуватися на рівних і можуть покладатися один на одного. Іноді дорослим дітям важко знайти баланс між взаєминами із власною сім'єю й батьками. Це може викликати в них сильний стрес. Однак більшість дорослих дітей підтримує здорові взаємини зі своїми батьками.