вівторок, 30 вересня 2025 р.

1 жовтня — День захисників і захисниць України

 1 жовтня — День захисників і захисниць України

Дорогі друзі!


Сьогодні ми вшановуємо тих, хто щодня стоїть на варті нашої свободи. Тих, завдяки кому ми можемо вести дітей до школи, працювати, мріяти, будувати майбутнє.

Це свято — не лише про силу зброї. Це про силу серця. Про мужність бути там, де важко, і залишатися світлом для тих, хто чекає вдома.

Ми дякуємо кожному воїну й кожній воївниці. Дякуємо за витримку, за відданість і за віру в Україну, яка передається нам усім. Ваша мужність — це приклад для дітей, які ростуть у цей непростий час і бачать: справжня любов до Батьківщини проявляється у діях.

Сьогодні ми говоримо головне: ви не одні. За вами — мільйони сердець, які б’ються в унісон.

І наша мрія одна: щоб ваш шлях додому був скорим, а наша країна — вільною і мирною.

Зі святом сили, відваги й любові.

Зі святом наших захисників і захисниць.

середа, 24 вересня 2025 р.

ЗНЕЦІНЕННЯ СЕБЕ: ЯК ПОДОЛАТИ. ПСИХОЛОГІЧНІ ПРИЙОМИ

                                       ЗНЕЦІНЕННЯ СЕБЕ: ЯК ПОДОЛАТИ. 

ПСИХОЛОГІЧНІ ПРИЙОМИ 


Прагнення підвищити самооцінку є дуже важливим кроком на шляху до самореалізації та щастя. Це нелегкий, але цілком реальний процес, що вимагає часу та зусиль.


​Надаю 10 психологічних прийомів, які допоможуть вам суттєво підвищити свою самооцінку:


1. Створіть «щоденник перемог»

​Замість того, щоб фіксувати невдачі, почніть записувати навіть найдрібніші успіхи. Це може бути що завгодно: «посміхнувся незнайомцю», «вчасно прийшов на зустріч», «подолав 5 км під час пробіжки». Перечитування цього щоденника, особливо в моменти сумнівів, нагадає вам про те, наскільки ви сильний і вмілий.


​2. Припиніть порівнювати себе з іншими, а порівнюйте себе вчорашнього з собою сьогоднішнім

​Коли ви дивитесь на чужі успіхи, ви бачите лише верхівку айсберга. Замість цього сфокусуйтеся на власному прогресі. Запитайте себе: «Що я зробив сьогодні, щоб стати кращою версією себе?» Це може бути вивчене нове слово, прочитана сторінка книги або освоєна нова функція програми.


​3. Опануйте «техніку дзеркала»

​Кожен ранок, дивлячись у дзеркало, говоріть собі вголос щось позитивне. Нехай це буде комплімент, підтвердження своїх сильних сторін або просто слова вдячності. Спочатку це може здатися дивним, але з часом це перетворюється на потужний інструмент самопідтримки.


​4. Використовуйте правило 3 секунд

​Коли в голові виникає негативна думка про себе («я не впораюся», «я недостатньо добрий»), зупиніться. Глибоко вдихніть і видихніть. Цей трисекундний проміжок дозволяє вам усвідомити, що ви не є своїми думками. Замість того, щоб слідувати за негативом, ви маєте можливість його відпустити.


​5. Створіть свій «круг підтримки»

​Оточіть себе людьми, які вас цінують і вірять у вас. Мінімізуйте спілкування з тими, хто постійно критикує або змушує вас сумніватися у собі. Ваше оточення має величезний вплив на ваше самосприйняття.


6. Застосуйте метод «малих кроків»

​Якщо у вас є велика мета, розділіть її на безліч маленьких, легко досяжних завдань. Кожен раз, коли ви виконуєте одне з них, ваша впевненість у собі зростає. Згодом ці маленькі перемоги приведуть вас до великого успіху, і ви відчуєте, що здатні на більше.


​7. Практикуйте усвідомленість

​Зосередьтеся на тому, що відбувається тут і зараз. Коли ви їсте, відчуйте смак їжі. Коли ви йдете, відчуйте кожен крок. Це допомагає відірватися від постійного аналізу минулого і занепокоєння про майбутнє, які часто є причиною низької самооцінки.


​8. Розвивайте новий навик

​Навчання чомусь новому – це чудовий спосіб показати собі, що ви здатні розвиватися. Це може бути що завгодно: гра на гітарі, вивчення іноземної мови, малювання. Кожен раз, коли ви досягаєте навіть невеликого прогресу, ваша самооцінка зростає.


​9. Перегляньте свої життєві правила

​Можливо, ви досі дотримуєтеся якихось правил, які насправді не ваші, а нав'язані суспільством або батьками. Наприклад, «я повинен бути завжди ідеальним» або «я не маю права на помилку». Запитайте себе, чи дійсно ці правила роблять вас щасливим. Якщо ні, сміливо відмовтеся від них.


10. Допомагайте іншим

​Коли ви робите щось хороше для інших, ви відчуваєте себе корисним і потрібним. Це підвищує вашу самоцінність і нагадує про те, що ви здатні приносити користь світу. Це може бути волонтерство, допомога другові або навіть просто щира розмова.

​Пам'ятайте, що головне — це ваша наполегливість. Почніть з одного-двох прийомів, які вам найбільше до душі, і робіть їх щодня. Вже за кілька тижнів ви помітите позитивні зміни.


неділя, 21 вересня 2025 р.

21 вересня - Міжнародний день миру

        21 вересня ми відзначаємо одне з найбільш значущих та універсальних свят у світі – Міжнародний день миру. Цей день є символом аспірацій та сподівань людства на мирне та справедливе існування в усьому світі.

      Міжнародний день миру – це свято, коли люди всього світу об’єднуються заради миру та гармонії. Це день замислу про значення миру та роль кожної особи у його забезпеченні. Головні заходи зосереджені на просуванні ідей миру, толерантності, дружби та взаєморозуміння між народами та культурами.

      Міжнародний день миру був встановлений Генеральною Асамблеєю ООН у 1981 році і традиційно відзначається 21 вересня. Дата не змінюється з року в рік. Свято має на меті привертати увагу світової спільноти до проблем миру та безпеки та мобілізувати людей на боротьбу за мирні ідеї.


Цікаві факти:

1. Момент миру: О 12 годині всього світу закликають вшанувати хвилину мовчання як акт вшанування миру та несильственності.

2. Голуб миру: Голуб – це універсальний символ миру. Цей образ виражає сподівання на мир та гармонію між народами.

3. Глобальна участь: Свято об’єднує мільйони людей незалежно від їхньої національності, релігії та культури у спільних діях та молитвах за мир.

       У цей день люди різних країн проводять різноманітні заходи, такі як концерти, воркшопи, конференції та молитовні зустрічі, щоб висловити свою підтримку ідеям миру та солідарності. Вони прагнуть підкреслити необхідність мирного співіснування та взаємного поваги між усіма членами глобальної спільноти.

     Міжнародний день миру є важливим святом, що відображає глобальні прагнення та сподівання на мир, толерантність та взаєморозуміння, відкриваючи можливості для змін та позитивного впливу на світову спільноту.

вівторок, 16 вересня 2025 р.

Міф: «Ідеальний вік для школи існує — усі діти мають іти у 6 років»

     Універсального віку для вступу до школи не існує. У світі діти починають навчання у різному віці: у Великій Британії — з 5 років, у Фінляндії — з 7, у США — у 6, і жодна з цих систем не є «правильною» для всіх.

Важливим є не сам вік, а готовність дитини до школи — психологічна, соціальна, емоційна й когнітивна.

Що таке шкільна готовність:
✔️ здатність утримувати увагу 10–15 хвилин,
✔️ уміння слухати вчителя й дотримуватися інструкцій,
✔️ базові комунікативні навички — співпраця, уміння домовлятися,
✔️ емоційна стійкість — здатність справлятися з невдачами й розчаруванням,
✔️ мінімальні академічні навички (літери, цифри, лічба до 10) — орієнтир, а не обов’язкова умова.

Якщо дитина йде до школи лише «за віком», але без цих навичок, вона може стикнутися з тривожністю, втратою інтересу та проблемами адаптації.

А як щодо “редшіртингу”? (Відтермінування вступу до школи)
У США поширена практика redshirting — коли батьки свідомо відкладають вступ дитини на рік пізніше, щоб вона «дозріла». Дослідження показують змішані результати:
– у частини дітей це справді допомагає в адаптації та підвищує самооцінку,
– у інших — призводить до нудьги в садочку чи втрати інтересу до навчання.
Тобто відтермінування саме по собі не є гарантією успіху — ключовим залишається індивідуальна готовність.
Наукова база:
*OECD (2017). Starting Strong V: успішність залежить від розвитку саморегуляції, а не лише від віку.
*American Academy of Pediatrics (2018). School Readiness: діти, які почали навчання «завчасно», частіше мають труднощі з увагою та самооцінкою.
*UNESCO (2021). Early Childhood Development Report: якість дошкільної освіти та підтримка сім’ї визначають успішність у школі більше, ніж вік вступу.

Практичний приклад:
– ❌ «Тобі вже виповнилося 6 — пора йти, бо відстанеш від інших.»
– ✅ «Я бачу, що тобі цікаво читати й ти хочеш дізнаватися нове. Це ознака, що ти готовий до школи.»

Висновок:
    Не вік, а готовність визначає успіх у школі.
     Дитина може бути готовою у 5, 6 чи 7 років — і це абсолютно нормально.
Головне для батьків — оцінювати розвиток своєї дитини цілісно, а не за календарем.
    Успіх у навчанні визначається не швидкістю старту, а внутрішньою мотивацією, інтересом до знань і підтримкою сім’ї.

пʼятниця, 5 вересня 2025 р.

Емоції – не «приречення», а навичка, яку можна тренувати так само, як м’язи.

 «Емоції — це не випадкові хвилі, а впізнавані стилі, які можна зрозуміти й змінити. Емоційна стійкість — це м’яз: чим більше тренуєш, тим сильніший він стає. Навчити дитину розпізнавати емоції — означає дати їй ключ до майбутнього добробуту.

 Понад тридцятирічних дослідженнь Річарда Давідсона довели: емоції мають унікальні «відбитки» у мозку кожної людини. Як відбитки пальців, вони різняться у кожного – пояснюючи, чому одна людина миттєво впадає у паніку, а інша зберігає спокій, чому хтось швидко оговтується після невдачі, а інший довго носить у собі біль.

Давідсон виділяє шість базових «емоційних стилів»:

1. Стійкість – наскільки швидко ми відновлюємося після стресу.
2. Перспектива – схильність до оптимізму чи песимізму.
3. Соціальна інтуїція – уміння зчитувати невербальні сигнали.
4. Самоусвідомлення – наскільки добре ми відчуваємо власні емоції.
5. Контекст – здатність вчитися з досвіду і враховувати минулі помилки.
6. Увага – контроль над зосередженістю чи схильність до розсіювання.

Кожен стиль має чіткі нейронні «маркери»: наприклад, стійкість пов’язана з активністю у передній корі, а соціальна інтуїція – з функціонуванням амигдали та інсулі.

Наш емоційний стиль не є вироком. Завдяки нейропластичності мозку його можна змінювати. Давідсон пропонує науково обґрунтовані вправи для розвитку емоційної гнучкості:

1) Медитація уважності – тренує концентрацію та знижує тривожність.                    
  🧘‍♂️ Як це робиться
     Позиція – сядьте зручно, але з прямою спиною, щоб тіло було розслаблене, а розум – бадьорий.
Фокус уваги – зосередьтесь на диханні. Відчувайте, як повітря входить і виходить через ніс або груди.
    Відстеження відволікань – думки, образи, спогади неминуче з’являться. Завдання не “вигнати” їх, а помітити, що ви відволіклися, і лагідно повернути увагу до дихання.
    Прийняття – важливо не сварити себе за відволікання, а ставитися до них як до природного процесу. Сам момент повернення уваги – це й є тренування мозку.
     Річард Давідсон показує, що регулярна практика уважності змінює активність у передній поясній корі та лімбічній системі, тобто в тих ділянках мозку, які відповідають за контроль емоцій. Це веде до зниження тривожності й більшої психологічної стійкості.
    Не обов’язково починати з години медитації. 5–10 хвилин щодня достатньо, щоб поступово “переписувати” емоційний стиль мозку – робити його спокійнішим, більш зосередженим і менш реактивним.

2) Практика вдячності – допомагає «переписати» схильність до песимізму. 🙏 Як це робиться
    Вечірній запис – перед сном запишіть у щоденник 2–3 моменти, за які ви вдячні цього дня. Це можуть бути як великі події (підтримка друга), так і дрібниці (смачний чай, теплий ранок).
     Конкретність – не просто “я вдячний за родину”, а “я вдячний, що сьогодні син обійняв мене після школи”. Чим точніше, тим сильніший ефект.
     Відчуття в тілі – кілька секунд зосередьтесь на емоції вдячності, відчуйте тепло в грудях, легкість у диханні.
     Регулярність – навіть 5 хвилин щодня формують стійку зміну у мозкових патернах.
Річард Давідсон показує: практика вдячності активує префронтальну кору та центри винагороди мозку, що поступово “переписує” схильність до песимізму. Тобто мозок починає частіше помічати хороше, а негативні думки не домінують.

Вдячність не означає ігнорувати труднощі. Вона навчає тримати баланс: бачити позитив навіть у непростих обставинах і тим самим знижувати рівень стресу. Це особливо корисно людям, схильним до критичного або тривожного мислення.

3) Дихальні техніки – зменшують реактивність на стрес. 

 🌬 Як це робиться
1. Ритмічне дихання – вдих на 4 секунди, видих на 6–7 секунд. Важливо, щоб видих був довший за вдих.
2. Фокус уваги – зосередьтеся на русі повітря, відчутті у грудях чи животі. Це «якорить» свідомість у теперішньому моменті.
3. Регулярність – навіть 3–5 хвилин кілька разів на день формують звичку мозку реагувати на стрес спокійніше.
4. Використання в моменті – якщо відчуваєте напруження чи страх (наприклад, перед виступом), 2–3 цикли повільного дихання швидко знижують фізіологічну реактивність.
Річард Давідсон показує, що повільне дихання впливає на блукаючий нерв (vagus nerve), який знижує активність симпатичної нервової системи (режиму «бий або тікай»). Це зменшує частоту серцебиття, нормалізує артеріальний тиск і «гальмує» надмірну реактивність амигдали (центру страху в мозку).
Важливо не сприймати дихальні практики як «магію» – їхня сила у системності. Регулярні вправи змінюють самі нервові шляхи, роблячи людину менш вибуховою і стійкішою до стресу. Це працює як тренування м’язів: чим частіше ви практикуєте, тим легше в критичний момент «увімкнути» спокій.

4) Соціальні тренінги – підсилюють емпатію й соціальну інтуїцію.
👥 Як це робиться
Рольові вправи – наприклад, діти або дорослі відпрацьовують уміння слухати, перепитувати, висловлювати емоції без звинувачень.
Спільні завдання – командні ігри чи проекти, де потрібно разом знаходити рішення, тренують соціальну інтуїцію.
Емпатичне слухання – спеціальні практики, де одна людина розповідає про свій досвід, а інша лише слухає і відображає почуте. Приклад: «Я чую, що ти злишся, бо твої слова не були враховані».
 Пояснення: визнає емоцію гніву й водночас показує її корінь — почуття ігнорування.

Зворотний зв'язок – групи підтримки або тренінги, де люди вчаться приймати й давати чесний, але доброзичливий відгук.

Дослідження Річарда Давідсона доводять: емпатія та соціальна чутливість мають нейронні основи. Прицільне тренування активує дзеркальні нейрони та префронтальну кору, які відповідають за розуміння намірів і почуттів інших. Це поступово знижує соціальну тривожність і робить людину відкритішою до контактів.
Соціальні навички не «даються від народження» раз і назавжди. Їх можна розвивати так само, як м’язи. Найкращий ефект дає регулярна практика у безпечному середовищі – де помилки не караються, а сприймаються як кроки до розвитку.
Це робить книгу корисною як для фахівців (психологів, педагогів, лікарів), так і для звичайних читачів, які хочуть краще зрозуміти себе.


 Значення для батьків і дітей

Окремий акцент робиться на розвитку емоцій у дітей . Автор показує, що емоційні стилі формуються не лише генетикою, а й вихованням, досвідом та навчанням.
      Батьки можуть допомогти дитині з підвищеною тривожністю розвинути стійкість через ігри та поступове знайомство з новими викликами.
    Підліткам корисно вчитися технік саморегуляції (дихання, уважність), що зміцнюють впевненість.
     Педагогиі, які враховують різні емоційні стилі дітей, будують більш справедливе та підтримуюче середовище.
    Це особливо актуально, адже емоційна грамотність напряму впливає на успіхи у навчанні, стосунках і психологічне здоров’я.

    «Емоційне життя вашого мозку» поєднує нейронауку з практикою: Давідсон показав як тривалі практики медитації змінюють мозок. Це переконливий доказ: емоції – не «приречення», а навичка, яку можна тренувати так само, як м’язи.

 

середа, 3 вересня 2025 р.

Наука емоційної близькості: вчимося відчувати разом із дитиною

 Наука емоційної близькості: вчимося відчувати разом із дитиною


У світі, де щодня зростає кількість технологій, але не завжди — теплих розмов, діти особливо потребують не тільки фізичної турботи, а й емоційної присутності батьків. Наукові дослідження в галузі дитячої психології та нейронаук підтверджують: спільне проживання емоцій із дитиною формує глибокий рівень довіри, підвищує емоційний інтелект і стає потужним захистом від стресу у майбутньому.

📌 Чому це важливо

1. Емоційний зв’язок зміцнює мозкові зв’язки

Дослідження показали, що діти, чиї батьки активно відгукуються на їхні емоції, швидше розвивають префронтальну кору — ділянку мозку, яка відповідає за самоконтроль, емпатію та прийняття рішень.


2. Мова емоцій — це навичка на все життя

Здатність чітко називати свої почуття знижує конфліктність і вчить дитину шукати конструктивні рішення.


🛠 Як навчитися «відчувати разом»

1. Проживайте емоції в моменті

Не обмежуйтеся тим, щоб «увімкнути мультик» — дивіться його разом, спостерігайте за реакціями дитини, задавайте питання: «Що ти зараз відчуваєш?», «Яка частина історії тобі найбільше сподобалась?». Це допоможе дитині вчитися усвідомлювати власний внутрішній стан.


2. Діліться власними почуттями

Коли ви говорите: «Я хвилювався, коли герой потрапив у небезпеку» або «Мені було радісно, коли він переміг», ви демонструєте, що емоції — це природна частина життя, а їх вираження не є слабкістю.


3. Вчіть «емоційній карті»

Разом з дитиною складайте перелік різних емоцій і приклади, коли вони виникають. Дітям молодшого віку допоможуть піктограми чи картки з виразами облич.


4. Обговорюйте досвід із відстані часу

Повертаючись до переглянутого фільму, прогулянки або події через кілька днів, запитуйте: «Що ти пам’ятаєш? Як ти себе тоді почував?». Це тренує здатність аналізувати власний досвід і вчитися з нього. Поділіться і власними історіями. Скажіть: «Коли я вперше бачив цей мультфільм у дитинстві, мені теж було тривожно».

 

5. Не знецінюйте дитячих емоцій

Фрази «Не плач», «Не бійся» відривають дитину від реальності її почуттів. Краще сказати: «Я бачу, що тобі зараз страшно. Давай подумаємо, що може допомогти».


🚫 Чого уникати

Маніпуляцій і сорому («Як тобі не соромно?», «Ти мене засмутив»). Це руйнує довіру.

Ігнорування емоцій — дитина вчиться, що її внутрішній світ неважливий.

Формування позиції жертви — коли дитина переконана, що «весь світ проти неї», вона втрачає здатність діяти конструктивно. Багато дітей несуть у доросле життя невисловлені образи просто тому, що ніхто не вчив їх казати: «Мені сумно», «Мені страшно», «Я злюся». Від цього формується замкнуте коло: образи — маніпуляції — безсилля — роль «жертви».

 

Результат для дитини.


Здатність чітко розуміти, що вона відчуває і чому.

Вміння висловлювати свої почуття без агресії чи маніпуляцій.

Формування здорової самооцінки та стійкості до життєвих викликів.

Висновок:

Відчувати разом із дитиною — це не просто спосіб провести час, а інвестиція у її майбутнє психологічне здоров’я. Там, де є довіра, повага та спільний досвід емоцій, виростають дорослі, які здатні любити, співпереживати й діяти свідомо.


понеділок, 1 вересня 2025 р.

Подбай про себе!!!

 Ментальне здоров’я – одна з передумов нашої стійкості. От чому важливо вміти про нього піклуватися і особливо не забувати в періоди великих змін, нових проєктів або… на початку нового навчального року, як от у нас, педагогів. Адже педагог – це завжди про дедлайни, про обов’язковість, про відповідальність, а не рідко і гіпервідповідальність. 


Гіпервідповідальність 😒 
Гадаю, багатьом з нас знайома ця риса, яка виснажує і викликає паніку, щойно мова заходить про відпочинок. Бувало? Звичайно! Тоді ось вам чек-лист.
      Якщо ви аж настільки відповідальні, що для відпочинку потребуєте офіційного дозволу, випишіть його собі. Саме так, візьміть папірець, ручку, зробіть серйозний вираз обличчя і дозвольте собі:
🔹 не забувати у вихідний про вихідний, 
🔹 протягом дня брати перерви зі смаколиком, спорт-хвилинкою або свіжим повітрячком на балконі;
🔹 в ситуації, коли справа не нагальна сказати «ні»;
🔹 виділяти хоча б по 15-30 хвилин на день для хобі або навіть ледарства;
🔹 хоча б у вихідний поспати на годину довше;
🔹 бути людиною, помилятися;
🔹 зробити турботу про ментальне здоров’я завданням №1.

 

     Можливо це звучить дивно? Та пам’ятайте, що ви і тільки ви — керівник свого життя, який має необхідні повноваження. 
      Але не варто соромитися, якщо не виходить впоратись самостійно. Ви завжди можете звернутись до фахівчині психологічної служби нашого закладу освіти. 
     Також чимало корисного можна знайти на сторінці Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?»