Вплив взаємин з батьками на розвиток дітей

 Вплив взаємин з батьками на розвиток дітей

       Виховання дітей наповнює життя батьків змістом, але водночас часто їх засмучує. Батьки роблять усе можливе, щоб правильно виховувати своїх дітей: використовують різні педагогічні методи, читають книги, присвячені вихованню дітей, спілкуються один з одним тощо. Але врешті-решт доходять висновку, що ключ до гармонійних взаємин із дитиною простий: що міцніші стосунки дітей і батьків, то легшим є виховний процес.

Отже, як зміцнити взаємини між батьками й дітьми? Спробуймо з’ясувати.

Сутність взаємин дітей і батьків

      Міцні взаємини дітей і батьків сприяють фізичному, емоційному та соціальному розвитку молодого покоління. Це унікальний зв'язок, який відчувають усі батьки й діти і який дає їм ні з чим незрівнянну насолоду. Тому молодші й старші члени родини намагаються розвивати цей зв'язок упродовж життя.

     Такі взаємини формують особистість дитини, закладають основи її вибору й поведінки в різних ситуаціях. Дослідження свідчать, що здорові взаємини між батьками й дітьми позитивно позначаються і на дітях, і на загальній сімейній атмосфері.

     У чому важливість позитивних взаємин між батьками й дітьми?

    У батьків, які виховують дітей із любов’ю, виростають діти, здатні любити. Ваші стосунки з дітьми та ступінь вашої прихильності до них впливають на майбутнє дитини, її соціальне, фізичне та психічне здоров'я.

          Розгляньмо переваги гармонійних взаємин дітей і батьків:

- маленькі діти, які відчувають здорову й міцну прихильність до своїх батьків, мають великі шанси на щасливі та глибокі стосунки в дорослому житті;

- дитина, яка має здорові взаємини зі своїми батьками, навчається регулювати свої емоції в складних ситуаціях;

- зв'язок із батьками сприяє розумовому, мовному та емоційному розвитку дитини;

- взаємини з батьками формують у дитини оптимістичну та впевнену соціальну поведінку;

- участь батьків у повсякденному житті дитини сприяє поліпшенню її успішності в школі й розвитку навчальних навичок;

- безпечна прихильність дитини до батьків є запорукою розвитку її соціальної, емоційної та пізнавальної сфер. Діти також розвивають навички вирішення життєвих завдань.

Зв'язок між батьками й дітьми повинен бути не тільки сильним, а й гнучким, тому що не можна поводитися з десятирічною дитиною, як і з трирічною.

              Взаємини між батьками й дітьми в різному віці

      Виховання дітей – це безперервний процес, який приховує для батьків багато радощів і труднощів. У кожному віці взаємини батьків і дітей мають свої особливості.

Дитинство – взаємини, засновані на теплоті й безпеці

       Перші півроку життя немовлята здебільшого їдять, сплять і плачуть, а батьки годують, беруть їх на руки і міняють їм підгузки. Така взаємодія формує очікування батьків і дітей один від одного.

      Коли дитина голодна, вона починає вередувати. Під час годування її потреба задовольняється, і вона щаслива. Батьки також відчувають щастя, бо змогли задовольнити потреби дитини.

       Коли батьки люблять дитину й доглядають її, тобто виконують свою основну функцію у її вихованні, то формують із нею чіткі й унікальні взаємини. У такому випадку до однорічного віку в дитини зазвичай формується міцна прихильність до батьків.

1–3 роки: перший соціальний досвід

Коли дитина починає ходити, батьки вчать її правильної поведінки, пояснюють їй, що добре, а що погано, заохочують її гарну поведінку. Батьки допомагають дитині соціалізуватися й готують до дитячого садка й життя в суспільстві.

            Дошкільний вік: визначення стилю виховання

Коли дитина досягає дошкільного віку, батьки застосовують різні стилі виховання, при цьому один зі стилів стає основним. Однак у реальному житті батьки не можуть використовувати постійно один і той же стиль, їм необхідно задіяти різні стратегії й комбінувати їх. Взаємини батьків і дітей у цьому віці визначаються обраним стилем виховання.

       Дослідження свідчать, як почуваються діти, батьки котрих дотримуються різних стилів виховання:

✓ діти демократичних батьків упевнені в собі, щасливі й цілеспрямовані;

✓ діти авторитарних батьків нещасні, невпевнені, схильні до страхів;

✓ діти ліберальних батьків не мають достатньо розвинених соціальних навичок, безвідповідальні, погано дають раду своїм емоціям;

✓ діти індиферентних батьків мають більше проблем із поведінкою й емоціями, ніж решта однолітків.

Шкільний вік: пізнання навколишнього світу

     Ідучи в школу, дитина переносить свою увагу із сім'ї на однолітків, але це не впливає на динаміку взаємин між батьками й дітьми. Навички дитини в соціальній і пізнавальній сферах розвиваються, вона здобуває новий соціальний досвід за межами сім'ї.

     У цей період комунікація між батьками й дітьми зазвичай має двосторонній характер. Дитина повідомляє батькам про свої потреби й показує, що їй подобається або ні. Односторонній або двосторонній характер взаємодії визначається стилем виховання, що його використовують батьки.

     Батьки зазвичай дотримуються того ж стилю виховання, що й у дошкільному віці. 

З‘ясуймо, як той чи інший стиль виховання впливає 

на дитину шкільного віку:

✓ демократичний стиль виховання сприяє розвитку в дітей соціальних навичок і високої самооцінки;

✓ авторитарний стиль призводить до низької самооцінки дитини, недостатньої розвиненості в неї соціальних навичок, спричиняє агресивність;

✓ ліберальний стиль формує в дітей імпульсивність, агресивність і безвідповідальність.

Підлітковий період: повага до особистого простору дитини

Підлітковий вік – бурхливий період, упродовж якого дитина переживає значні фізичні і психічні зміни. Батьки повинні розуміти потреби своєї дитини, підтримувати її, давати їй свободу дій, не вдаючись до надмірного контролю.

Любов і прийняття батьками, позитивний підхід у вихованні – це найбільш ефективний спосіб виховання підлітків.

Дорослий вік: спілкування на рівних

Дорослий період життя – це час, коли батьки й діти починають спілкуватися на рівних і можуть покладатися один на одного. Іноді дорослим дітям важко знайти баланс між взаєминами із власною сім'єю й батьками. Це може викликати в них сильний стрес. Однак більшість дорослих дітей підтримує здорові взаємини зі своїми батьками. 

 Формування самоповаги в дитині

     Напевно, всі пам'ятають фрази батьків: "Їж, що дають"; "Я сама вирішу, що для тебе краще"; "Тому що я так сказала"; "Ти зобов'язаний добре вчитися"; "Ти повинен мене слухатися", "Ти маленький, і нічого не розумієш" "Ти повинна поважати старших"; "Ось виростеш, тоді й будеш сама вибирати"; "Тебе не питають"; "Тут немає нічого твого, це все ми купили" ..

.

     Це фрази з позиції: я сильний - ти слабкий, я розумний - ти дурний, у мене є права - у тебе немає прав, і т.д. Начебто дитина ще не людина, а стане нею тільки, коли виросте. Тільки дорослим вона від цього раптом і відразу не стане. І поважати себе вона не буде, тому що не вміє.

     Як дитина навчиться поважати себе та інших, якщо не знатиме, як це взагалі - відчувати, відчувати повагу. Поважайте дитину, спілкуйтеся з нею на рівних. Вона ще маленька, недоросла, але вже людина, що володіє своїми правами. Давайте розберемося, на чому будується повага до дитини.

     По-перше, дитина нічого вам не винна. Вона не повинна слухатися вас, не повинна добре вчитися, не повинна дбати про вас в старості, не повинна допомагати вам. Це рішення батьків - народити дитину. Вони повинні піклуватися про дитину до 18 років. Це по закону, вони самі вибрали бути батьками. Дитинку ніхто не питав, чи хоче вона прийти в цей світ. Нехай вона росте вільною людиною, не вішайте на неї борги. Домовляйтеся, спілкуйтеся, знаходите рішення ... Але поважайте дитину. Якщо ви не будете її поважати, то ніхто не буде.

     Звичайно, це не означає, що дитина може робити, що захоче і творити "Бог знає що". Є правила, і є закони. Вони необхідні. Правила повинні бути однозначними, зрозумілими дитині.

      Якщо є правило, то правила дотримуються всі члени сім'ї. Так дитина не буде відчувати себе нікчемною і безправною. Так само є і закони, які повинні дотримуватися всі громадяни. Наприклад, дитина за законом має здобути середню освіту, тому вона як повноправний громадянин повинна ходити в школу і вчитися. Або наприклад, переходячи дорогу, по правилам безпеки, маленьку дитину потрібно тримати за руку: "Малюк, в цілях безпеки переходячи дорогу, батьки тримають дитину за руку"; "Сонечко, в нашій родині ми не їмо цукерки замість сніданку"; "Синочку, після вулиці ми миємо руки".

      По-друге, у дитини є право на власність батьків. Навіть якщо батьків позбавляють батьківських прав, дитина все одно отримає частину власності в спадок. Так що дитина повноправний член сім'ї, будинок не тільки ваш, але і її теж. У неї в цьому будинку має бути свій простір. Якщо не кімната, то якась частина кімнати, яка тільки її. Якщо дитині дарують іграшки, то це вже її іграшки. Потрібно дозволити дитині самій розпоряджатися якимись речами, які будуть тільки її речами. Так вона навчиться цінувати те, що у неї є, дбайливо ставитися до речей, буде відчувати себе впевненіше, тому що батьки їй довіряють.

     Уявіть, що у вас нічого немає. Ви живете з людьми, яких любите. Але це не ваш будинок. Ви гість. Вам начебто і добре тут жити. Але що б ви відчували, якби жили на правах гостя довгі роки, хоч і бажаного й улюбленого? ..

     Нехай дитина зламає свою машинку, подарує комусь гвинтокрил, втратить на вулиці м'ячик. Це ж її речі, і нехай вона зіткнеться з природними наслідками своїх дій. Вона може почати турбуватися, але ви будете поруч. Ви зможете її втішити, зрозуміти, приголубити. Тільки без слів: "ну я ж тобі казала".

     У дитини має бути право голосу. Це означає, що приймаючи рішення, наприклад про те, яку тварину завести, дитина може висловити свою думку, свої побажання.

     Уже років в шість або сім дитині можна почати давати кишенькові гроші. Нехай це будуть копійчані гроші, але це будуть гроші маленької людини, які вона сама вирішує, на що витратити.

     По-третє, найлютіший ворог самоповаги - сором. Коли хтось соромить дитину, дитина вчиться бути приниженею. Замість: "Як тобі не соромно так зі мною розмовляти!", Можна сказати так: "Мені не подобається (або мені не приємно), коли зі мною так розмовляють!"

     Ще дитина вчиться бути приниженою, коли її лають при всіх, нехтують її почуттями, не зважають на її думку, кричать на неї, не вважають за потрібне вибачитися перед нею, і я вже не кажу про психологічне і фізичне насильство. Всякий раз, коли дитина відчуває несправедливість по відношенню до себе, коли відчуває образу на батьків, кожен раз, коли відчуває себе негідною, неправильною, беззахисною, неповноцінною, нездатною відповісти - вона вчиться тому, що вона не важлива, що вона не цінна, що вона не значуща.

     І звичайно, ніколи не примушуйте дитину робити щось проти її волі. Наприклад, вибачатися, вітатися, обіймати родича, ділитися своїми речами, дружити з кимось ...

     Формуйте в дитині відчуття власної гідності. Нехай вона з малих років знає, що у неї є не тільки обов'язки дотримуватися певних правил, а й права. Право на життя, на здоров'я, на освіту, на любов і захист батьків, на прийняття її такою, якою вона є, право на свою думку ... Тоді вона виросте сильною і незалежною людиною..

«Як не треба готувати дитину до школи»

 «Як не треба готувати дитину до школи»

Напевно, немає таких батьків, які б не хотіли бачити своїх дітей здоровими, добре розвиненими, готовими опанувати непросту шкільну програму. Проте досвід роботи дозволяє зробити висновок, що далеко не всі батьки знають, як правильно підготувати дитину до школи, і часто припускаються дуже серйозних помилок. Дозволю собі узагальнити ті негативні моменти, які найчастіше виникають при підготовці майбутнього школяра.

Ще й досі багато хто з батьків сповідують принцип "щасливого дитинства". В їхньому розумінні дитина дошкільного віку має лише грати з ровесниками і не обтяжувати себе жодними проблемами. Це ніби і є "щасливе дитинство". А школа на те й існує, аби навчити школяра різних премудрощів. Зрозуміло, що такий підхід є хибним. Дитину необхідно поступово готувати до школи, наприклад, через гру, мудрі батьки не нав’язують, а пропонують своєму сину чи доньці. Якщо гра захоплює дитину, вона гратиме з вами всюди: вдома, на прогулянці, в поїзді, в машині тощо.

Саме через гру можна розвинути мислення, пам’ять, увагу, уяву дитини. Наприклад, колесо, яке відвалилося від машини, мамину обручку можна використати, щоб запитати в сина чи доньки "А якої воно форми? А ще які речі мають таку саму форму?" і у відповідь почути із здивуванням назви понад двадцяти різних предметів.

"Біле, квадратне, знаходиться над головою" - раптом загадково каже мама, готуючи вечерю. І дитина, забувши одразу про капризування, весело включається в цю гру. "Стеля" - робить відкриття дівчинка і загадує своє слово.

"Давайте грати так, щоб все було навпаки" - пропонує мені сусід по пляжу, хлопчик п’яти років. Його мама пояснює, що дитині важко зрозуміти, що таке слова - антоніми, тому вона так просто назвала гру. Мама бере в руки чорний камінчик - хлопчик кидає білий. При цьому він називає всі предмети і дії та їхні протилежності. Подібних ігор існує велика кількість. Вони описані в літературі, періодичній пресі. Після опанування серії ігор ви помітите, що і самі здатні вигадувати, творити.

Найважливіший принцип підготовки до школи - розвиток допитливості. Звичайно, починати цей процес варто не в шість років, а раніше. А якщо ви ще навчите дитину слухати, спілкуватись з іншими дітьми і дорослими, підтримаєте її прагнення до самостійності: ініціативність, якщо допоможете вашій дитині відчути себе особистістю, яка багато що може, і до того ж, перебуває у доброму фізичному стані, ви зробите дійсно чимало для того, аби щасливе дитинство продовжувалося і в шкільні роки.

Багато є батьків, які підготовку малюка до школи розуміють, як систематичне тренування в читанні, письмі й рахунку. Найбільш наполегливі "проходять" з дитиною майже всю програму першого класу. Ці батьки не враховують однієї дуже важливої речі, а саме: вміння читати і писати не 

означає повної готовності до школи.  Зокрема читання безпосередньо пов’язане з попереднім досвідом малюка і є відтворенням навколишнього світу. Воно складається з почуттів дитини, ставлення її до книжок, запасу слів, її самостійності, впевненості в собі, відносин із батьками.

Доволі поширеним є такий спосіб підготовки, коли батьки не просто займаються репетиторством, а глибоко, ретельно вивчають програму 1-го класу з виконанням домашніх завдань у повному обсязі. Фактично уроки розпочинаються ще за рік до відвідування школи. Цей підхід батьки пояснюють просто: у такий спосіб вони самі намагаються вберегти сина чи доньку від стресу, яким вони вважають вступ до першого класу. Пізніше, вже в школі, такій дитині буває просто нецікаво на уроках. Небезпека подібної підготовки до школи полягає в тому, що такі учні привчаються нічого не робити на уроках, марно витрачаючи час. Вони швидко виконують завдання і вимушені чекати, поки це зроблять інші. Їм важко стежити за повільним нечітким читанням решти учнів; тому вони відволікаються, малюють читають інші книжки, граються. Крім того, батьки, які в такий спосіб готують дітей до школи, більше піклуються про рівень їх інтелектуальної готовності і не звертають потрібної уваги на загальну психологічну підготовленість. Як правило, вольовий рівень таких дітей є низьким. Звичка отримувати позитивні оцінки без особливих зусиль, відсутність навички до копіткої, щоденної роботи дається взнаки в третьому і наступних класах, коли успішність цих дітей різко знижується. Негативні наслідки такого явища спостерігаються при формуванні особистості, зокрема її самооцінки.

Батькам важливо усвідомити, що дитина йде до школи, аби глибоко та краще пізнати світ, аби кожного дня робити маленькі відкриття, а не просто отримувати оцінки. Є й такі батьки, які озброїли своїх дітей психологічними тестами, що використовують при прийомі до школи. І ось уже малюк зазубрює відповіді на запитання, за допомогою яких перевіряють кмітливість тощо.

Доводилося зустрічатися і з такими батьками, для яких підготовка дитини до школи пов’язана з пошуком престижних навчальних закладів. "Чим моя дитина гірша?" - таким принципом керуються деякі батьки, котрі без урахування можливостей і функціональної готовності дитини до школи влаштовують її в спеціалізований навчальний заклад із поглибленим вивченням іноземних мов, математики тощо.  Таким батькам хочеться сказати: "Дитина не є засобом самоствердження. Поважайте її індивідуальність, неповторність, любіть її такою, якою вона є, просто тому, що це - Ваша дитина. Обираючи якусь школу, яка знаходиться поряд з домом, керуйтеся тим, аби вашій дитині там було добре. Тому при виборі навчального закладу виходьте з інтересів та здібностей   вашої дитини".

Як бачимо, помилки при підготовці малюка до школи є різними. Одні батьки залякують дитину школою, створюючи тим самим негативну установку:

  - "Ось підеш до школи, там тобі покажуть", - погрожує мама рухливому, непосидючому Павлику. А через два роки, коли прийшов час стати школярем, батьки дивуються, чому син не хоче йти до школи.

  - У Сашка мама потурбувалася про гідну інтелектуальну підготовку, проте ізолювала від ровесників, аби не навчився малюк на вулиці поганого. Перші ж дні навчання виявили серйозні проблеми у спілкуванні, адаптації до школи.

  - У Христинки батьки-ерудити. В їхній сім’ї є рідкісні вироби мистецтва, колекції монет, велика бібліотека. Починаючи з двох років, дівчинка відвідує музеї, виставки, з п’яти років грає на фортепіано, трошки володіє елементарною англійською. Вона весь час проводить у товаристві дорослих. Її поведінка розкута: вона вміє підтримати розмову, висловити власну думку. Ровесниці їй здаються дурненькими і наївними. Вони ще бавляться дитячими іграшками, а Христинка вже може вести розмову про архітектурні стилі. На моє зауваження щодо того, що в такому віці дуже велике значення має рольова гра, батько дівчинки відповів: "Все життя – гра. Ще награється».

Не знаю, якою буде доля цієї дівчинки, але перший клас виявився серйозним іспитом для всієї сім’ї. Христинка часто хворіла, багато пропускала. Їй важко давалась математика і в класі вона не мала авторитету. Дівчатка її вважали дивачкою. Успіхи в навчанні були посередні. Христинці стало нецікаво в школі. Батьки також помітили, що донька все частіше вдається до симуляції хвороби. Одного разу викривши це, вони відправили дівчинку до школи. Проте Христинка того дня все ж туди не пішла.

Зараз дівчинка відвідує тренінгову групу, в якій вчиться спілкуватися з дітьми. Здається, вона вперше відкриває для себе ровесників (дотепних, безкорисливих, винахідливих, щирих, добрих) і вчиться цінувати людей не лише за їхні знання, а й за чуйне серце, "талановиті руки, добрі справи. А її батьки все частіше з’являються на подвір’ї з півторарічним Олегом, який любить бавитися в пісочниці.

Отож, у добрий путь вам і вашим дітям!!!

22 способи подбати про себе й зробити життя кращим

 

22 способи подбати про себе й зробити життя кращим

 

        Сьогодні заведено багато говорити про важливість турботи про себе – і недаремно! Звичайно, вона не вирішить всіх проблем, але все ж таки допоможе стати трішки щасливішим. Як саме подбати про себе?

1. ПОЧНІТЬ ВЕСТИ ЩОДЕННИК ВДЯЧНОСТІ

Це займе лише кілька хвилин на день, а користь принесе колосальну. Адже почуття подяки впливає навіть на мозок! Фіксація на папері всього того доброго, що трапилося з вами протягом дня, і великих досягнень, і маленьких радостей допоможе знизити рівень стресу, поліпшити сон і «прокачати» емпатію, а значить, і налагодити спілкування з оточенням.

«Немає “правильного” та “неправильного” способу вести такий щоденник, — коментує клінічний психолог Джон Лі. — Головне — робити це регулярно, щодня, наприклад перед сном».
 

2. ЗРОБІТЬ 5 ГЛИБОКИХ ВДИХІВ І ВИДИХІВ

«Стрес по-різному проявляється фізично. У багатьох, наприклад, починаються проблеми з системою травлення, — пояснює психіатр Аманда Ґолдштейн. — Почавши дихати глибоко і розмірено, ви повідомите своєму мозку, що реакції «бий або біжи» немає потреби, і це допоможе тілу розслабитися».
 

3. ЗАВЕДІТЬ ЛАМПУ ДЛЯ СВІТЛОТЕРАПІЇ

«Ви, напевно, знаєте, що циркадні ритми регулюють наш цикл сну та неспання, що впливає на функціонування тіла і на нашу поведінку, — нагадує Ґолдштейн. — Тому так важливо отримувати свою порцію сонячного світла вранці, а якщо такої можливості немає (наприклад, ви працюєте в кімнаті без вікна або світло в нього вранці не потрапляє), варто задуматися про покупку спеціальної лампи. Вона стане для вас джерелом енергії та гарного настрою (і, до речі, з нею ви будете ефектніше виглядати на робочих дзвонах у зумі)».
 

4. ПИЙТЕ ВОДУ

Порада, що набила оскому, проте відомо, що, наприклад, 75 % американців п'ють менше чистої води, ніж слід було б. Не допускайте зневоднення — дбайте про свій організм вчасно.

5. НАЗИВАЙТЕ ТЕ, ЩО ПЕРЕЖИВАЄТЕ

«Відомо, що назва негативних почуттів, які ми відчуваємо, скорочує рівень стресу на 50 %», — стверджує лікар загальної практики Аріелла Морров. Що ж, якщо так, варто, як мінімум, спробувати.
 

6. ПЕРЕТВОРІТЬ ДОГЛЯД ЗА ШКІРОЮ ТА ТІЛОМ У МОМЕНТИ ТУРБОТИ ПРО СЕБЕ

Залийте аромалампу з відповідним ефірним маслом, поки наносите на шкіру крем або зволожувальний лосьйон. Хоча б раз на тиждень виділяйте час для улюбленої процедури, наприклад, для косметичної маски. Увімкніть музику, відключіться ненадовго від справ і просто насолоджуйтеся.

7. ПРОВОДИТЕ БІЛЬШЕ ЧАСУ НА ВУЛИЦІ

Навіть якщо на вулиці холодно та сльота, ковток свіжого повітря ніколи не зашкодить. Коротка прогулянка краща, ніж її відсутність, особливо в середині напруженого робочого дня. Якщо немає можливості залишити телефон вдома або в офісі, хоча б покладіть його в кишеню, щоб він не заважав спостерігати за тим, що відбувається навколо.
 

8. РОБІТЬ РОЗТЯЖКУ

«Ми знаємо про те, як важливо робити зарядку і в цілому займатися спортом, але змусити себе почати так непросто. Хороша новина в тому, що навіть за звичайного стретчингу виділяються ендорфіни, які допомагають знизити біль — у тому числі й емоційний», — нагадує клінічний психолог Шаронда Браун.

9. БІЛЬШЕ СПІЛКУЙТЕСЯ З ДРУЗЯМИ

«Душевна розмова за чашкою кави здатна змінити весь напрям дня», — впевнена Браун. Так що проявляйте ініціативу і частіше самі пишіть і телефонуйте тим, хто вам приємний.
 

10. СПРОБУЙТЕ АКУПУНКТУРУ

Дослідження показують, що акупунктура допомагає знизити стрес і тривожність. Якщо цей метод вам не підходить, підберіть будь-який інший та практикуйте його на регулярній основі.

11. ПРОСІТЬ ПРО ДОПОМОГУ, ЯКЩО ВІДЧУВАЄТЕ, ЩО НЕ СПРАВЛЯЄТЕСЯ

«Про всяк випадок, якщо ви раптом сумніваєтеся: ні, це не ознака слабкості, — нагадує психолог Девід Раковскі. — Попросіть близьких або друзів кілька годин доглянути ваших дітей. Нехай партнер зробить за вас справи вдома, які ви давно відкладали. Якщо немає сил стояти біля плити, замовте доставку. Бережіть себе та вчіться делегувати».
 

12. НАГАДУЙТЕ СОБІ, ЩО ЧУЖИЙ НАСТРІЙ — НЕ ВАША ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

«Не приймайте все, що люди говорять і у що вірять, на свій рахунок, — пропонує психолог і фахівець із питань сім'ї та шлюбу Андреа Діндінджер. — Мова не про те, щоб ображати інших, а про те, що ви абсолютно точно не відповідаєте за їхній настрій».
 

13. СПРОБУЙТЕ СЕБЕ В РОЛІ ВОЛОНТЕРА

Давно відомо, що допомога іншим ефективна у боротьбі зі стресом, а догляд за тваринами ще й сприяє зниженню симптомів ПТСР, депресії, тривожності та інших станів.
 

14. ЗАВЕДІТЬ САД АБО ВИРОСТІТЬ ХОЧЕ Б ОДНУ РОСЛИНУ

«Це допомагає нам концентруватися та покращує настрій, — пояснює інструктор з йоги та акупунктури Шеннон Лоуренс. — Особливо чудово завести справжній сад у дворі: перебування на свіжому повітрі та на сонці сприяє зниженню тиску. Приємний бонус — зміцнення м'язів та покращення координації».

15. ДИВІТЬСЯ СМІШНЕ КІНО

Особливо якщо вам сумно та погано. Порада банальна, але яка різниця — зате працює!

16. ЗРОБІТЬ ЩОСЬ ДОБРЕ

Знову ж таки, як не банально, завжди корисно дізнатися, що іншим теж доводиться несолодко. Це допоможе поглянути на свої проблеми під іншим кутом і навчитися емпатії.
 

17. ВЗАЄМОДІЙТЕ З СОЦМЕРЕЖАМИ СВІДОМО

«Усі мої клієнти, які стали самі вирішувати, скільки часу готові проводити в соцмережах і який контент споживати, зазначили, що стали рідше відчувати негативні емоції, — ділиться психолог Бет Шерман. — Багато хто зазначає, що перестав гнатися за оточуючими і через це відчув себе більш вільним».
 

18. ПРИДУМАЙТЕ РИТУАЛ ПЕРЕД СНОМ

Стрес і тривожність — дві основні причини поганого сну, тому варто відповідально підходити до вечірньої рутини. Відкладайте смартфон щонайменше за півгодини до засинання. Краще почитайте гарну книгу, випийте теплого трав'яного чаю, поговоріть із близьким, погладьте кішку — словом, робіть те, що вас заспокоює.
 

19. МЕДИТУЙТЕ

Навіть при найщільнішому графіку можна знайти 5-10 хвилин для медитації — відповідна коротка практика напевно знайдеться в одному з численних додатків. Доведено, що медитація збільшує об'єм сірої речовини мозку, що допомагає нам долати розлади настрою.

20. У РУСІ

Статичний формат медитацій підходить не всім: якщо не можете всидіти на місці, рухайтеся. Спробуйте, наприклад, освоїти цигун чи тай-чі. Займайтеся йогою, ходіть, спробуйте стретчинг — усе це теж може стати формою медитації. Весь секрет у тому, щоб повільно рухатися та концентруватися на своєму диханні.
 

21. ПИЙТЕ БІЛЬШЕ ЗЕЛЕНОГО ЧАЮ

Якщо не готові відмовлятися від улюбленого чорного чаю та кави — і не треба, просто додайте до напоїв, які п'єте протягом дня, ще й зелений чай. Дослідження показують, що він допомагає боротися зі стресом та покращує концентрацію.

22. НЕ НЕХТУЙТЕ ПСИХОТЕРАПІЄЮ

Для цього не обов'язково переживати кризу або стикатися з чимось справді серйозним. Фахівець навчить вас справлятися зі стресом та проблемами, які впливають на ваше повсякденне життя. Тому, якщо давно думали про те, щоб спробувати терапію, саме час розпочати.

Дбайте про себе.

Як розвинути стресостійкість

 

Як розвинути стресостійкість:

10 кроків до більш впевненого життя.

   Стрес є невід’ємною частиною нашого повсякденного життя, особливо в сучасному світі, що швидко змінюється. Зустрічаючись з різними труднощами, ми повинні навчитися справлятися з ними, щоб зберігати своє емоційне та фізичне благополуччя. Одним із ключових методів подолання стресу є розвиток стресостійкості. У цій статті ми розглянемо 10 кроків, які допоможуть вам розвинути стресостійкість і набути більш впевненого життя.

                             Розуміння стресу та його вплив на здоров'я:

     Крок 1: Розберіться в джерелах стресу. Перший крок у розвитку стійкості до стресів – зрозуміти, що саме викликає у вас стрес. Позначте ситуації, моменти чи чинники, які викликають найбільшу тривогу чи занепокоєння. Це може бути робота, навчання, міжособистісні стосунки чи інші обставини. Коли ви усвідомлюєте джерела свого стресу, стає легше вживати заходів щодо його управління.

     Крок 2: Поставте пріоритети. Часто стрес виникає через перевантаженість та неможливість задовольнити всі наші зобов’язання. Вміння ставити пріоритети допоможе зосередитися на найважливішому та уникнути надмірної напруги. Створіть список завдань та визначте, що є дійсно необхідним для досягнення ваших цілей.

     Крок 3: Розвивайте адаптивність. Життя сповнене несподіваних подій та змін. Розвивайте свою адаптивність та гнучкість, щоб ефективно справлятися з несподіванками. Постійне прагнення контролю за ситуацією може призвести до додаткового стресу, коли речі йдуть за планом.

     Крок 4: Дбайте про себе. Здорове тіло і розум є основою стресостійкості. Правильне харчування, регулярні фізичні вправи та достатній відпочинок допоможуть покращити вашу реакцію на стресори. Пам’ятайте, що фізичне здоров’я тісно пов’язане із вашим психічним благополуччям.

     Крок 5: Опануйте техніку релаксації. Навчіться використовувати методи релаксації, щоб знизити рівень стресу і напруги в організмі. Медитація, глибоке дихання, йога або просто час, проведений з улюбленими заняттями, можуть допомогти вам відключитися від повсякденних турбот та заспокоїти розум.

     Крок 6: Розвивайте свої міжособистісні навички. Вміння ефективно спілкуватися з іншими та встановлювати межі допомагає зменшити конфлікти та знизити рівень стресу у відносинах із оточуючими. Зверніться за консультацією до психолога, якщо вам важко вирішити міжособистісні проблеми.

     Крок 7: Навчіться керувати часом. Нестача часу може стати однією з основних причин стресу. Визначте, як ви витрачаєте свій час, і спробуйте виробити ефективніші стратегії управління часом. Це допоможе вам уникнути почуття безпорадності та некерованості.

Крок 8: Уникайте надмірної самокритики. Занадто високі стандарти та зайва самокритика можуть створювати постійну напругу. Будьте добрішими до себе, приймайте свої помилки як уроки, а не як привід для самознищення. Позитивний настрій та самоспівчуття допоможуть вам легше долати труднощі.

   Крок 9: Навчіться делегувати відповідальність. Не бійтеся делегувати деякі обов’язки іншим людям. Розвантажте себе від надлишку роботи та довіртеся своїм колегам чи близьким. Це допоможе вам зосередитися на найважливіших завданнях та зменшить рівень стресу.

   Крок 10: Користуйтеся послугами онлайн-консультації психолога. Іноді самостійно впоратися зі стресом буває складно. Скористайтеся можливістю отримати консультацію з психологом, щоб розібратися зі своїми емоціями, навчитися ефективним стратегіям управління стресом та розвинути стійкість до стресів. Особистий психолог онлайн зможе надати вам підтримку та допомогу на шляху до покращення вашого психічного благополуччя.

 

Підсумовуючи, розвиток стресостійкості вимагає часу та зусиль, але воно варте того. Дотримуючись цих 10 кроків, ви зможете стати більш впевненими в собі та справлятися з життєвими труднощами з гідністю.

 

Висновок

Важливо пам’ятати, що стрес є невід’ємною частиною життя і неможливо уникнути його повністю. Однак розвиток стресостійкості дозволяє нам краще впоратися з ним та мінімізувати його негативний вплив на здоров’я. Практика медитації, фізичної активності, правильного харчування та сну, а також управління часом та завданнями можуть значно покращити вашу стресостійкість. Пам’ятайте також про важливість підтримки близьких та професіоналів, таких як психологи та психотерапевти, які можуть допомогти вам у цьому процесі. Розвиваючи стресостійкість, ми покращуємо якість свого життя та здатність справлятися з викликами, які вона нам кидає.

 

10 порад, які допоможуть впоратися зі стресом під час війни

 

10 порад, які допоможуть впоратися зі стресом під час війни

     Для кожного українця життя змінилося за один день — 24 лютого 2022 року. Тривожність, невпевненість у завтрашньому дні, хвилювання за рідних і друзів тримають нас у стані постійного стресу протягом  війни на території нашої країни. І впоратися із цим стресом під силу далеко не кожному.

     Війна приносить безліч випробувань, але є способи зменшити негативний вплив на ваше життя. Нижче наведено 10 порад, які допоможуть зберегти внутрішній спокій і віднайти рівновагу в цей складний час.

1. Переключіть увагу, змістіть акценти на зовнішній світ.

Важливо не зациклюватися на негативі. Намагайтеся знаходити способи відволіктися від постійного потоку тривожних новин і думок. Займіться тим, що приносить задоволення і допомагає зосередитися на приємних речах. 

Частіше бувайте на свіжому повітрі. Візьміть за звичку щодня протягом години  прогулюватися лісом або парком. Це не тільки допоможе відволіктися, але й поліпшить фізичне здоров¨я.  Під час таких прогулянок намагайтеся повністю зануритися в атмосферу, забути про проблеми і тривоги. Це допоможе знизити рівень стресу і відчути себе більш спокійно та збалансовано.

2. Займіться спортом.

Фізична активність є одним з найефективніших способів зняти напругу та поліпшити настрій. Вона допомагає вивільняти ендорфіни, які називають «гормонами щастя»", і зменшує рівень стресових гормонів, як-от кортизол. 

Спробуйте різні види активності, аби знайти ті, що вам найбільше до душі. Танці вдома під улюблену музику, велосипедні прогулянки, плавання або  активні ігри з дітьми — все це допоможе залишатися в русі і підтримувати  гарний настрій. Регулярна фізична активність забезпечить позитивний заряд на день, допоможе зберегти енергію й витривалість у цей складний час.

3. Змініть картинку, вирушайте в подорож.

Одна з ефективних стратегій боротьби зі стресом — це зміна оточення. Якщо є можливість, відвідайте інші міста або країни. Якщо ж далекі поїздки нині неможливі, зверніть увагу на природні красоти України. Навіть коротка поїздка допоможе відволіктися від повсякденних проблем і тривог. Нові враження та позитивні емоції заряджають енергією і дають сили для подолання труднощів. 

     «Стрес під час війни — це нормальна реакція на непередбачуваність та загрозу».

    4. Знайдіть улюблене хобі.

Займіться тим, що приносить задоволення, допомагає відволіктися від тривожних думок. Подумайте, що вам подобається робити. Можливо, писати вірші, шити, в’язати, готувати кулінарні шедеври або займатися самоосвітою і здобути нову професію?

Хобі не тільки займає ваш час, але й дає можливість розкрити свої таланти і захоплення. Якщо ви завжди мріяли опанувати нову професію або розширити знання, саме зараз може бути чудовий час для цього. Самоосвіта допоможе не лише відволіктися, але й відкрити нові можливості для особистого та професійного зростання. Займайтеся тим, що вам до душі, і ви помітите, як ваше самопочуття поліпшується.

5. Спілкуйтесь з рідними та близькими людьми.

Підтримка і спілкування з близькими людьми є надзвичайно важливими в цей непростий час. Війна та невизначеність призводять до ізоляції і самотності, тому зв’язок з рідними й друзями допомагає відчувати підтримку і розуміння. Спілкуючись з близькими, ви не тільки допомагаєте собі, але й підтримуєте інших, створюючи взаємну допомогу і зміцнюючи стосунки. Часті розмови з рідними дозволяють вилити душу, виговоритися та поділитися переживаннями. Висловлюючи почуття й думки, ви зменшуєте внутрішню напругу і стрес.

6. Займіться своїм емоційним і фізичним здоров’ям.

Приділіть увагу медитаціям, дихальним вправам або консультаціям з психологом. Не забувайте про здорове харчування та достатній сон. Приймайте теплі ванни, щоб розслабитися. Вечірня ванна з морською сіллю і заспокійливими ефірними оліями допоможе зняти м’язову напругу та підготуватися до здорового сну.

Пам’ятайте, що турбота про себе — це не розкіш, а необхідність. Регулярна увага до свого емоційного та фізичного здоров’я допоможе бути більш стійкими і здатними справлятися з викликами, які приносить життя.

«Не забувайте, що важливо не тільки виживати, але й дбати про свою психічну стійкість».

7. Частіше посміхайтеся.

Людина посміхається, реагуючи на події, причому не завжди позитивні. Попри те, що посмішку прийнято вважати ознакою дружелюбності, співчуття чи радості, у небезпечній ситуації вона допомагає заспокоїтися. Сміх — це найкраща профілактика стресу. Він сприяє вивільненню ендорфінів, які підвищують настрій і зменшують фізичне відчуття болю. Навіть якщо вам не дуже весело, спробуйте посміхнутися — це може змінити настрій на краще. Тож не забувайте про важливість посмішки і сміху для свого психічного здоров’я.

8. Припиніть жаліти себе.

Важливо розуміти, що в житті є як погані, так і хороші моменти. Навчіться приймати це і бути вдячними за те, що маєте. Подяка — це потужний засіб профілактики стресу. Замість постійного невдоволення, зосередьтеся на позитивних аспектах життя. Коли ви починаєте цінувати те, що маєте, навіть дрібниці можуть приносити радість і задоволення.

9. Мрійте та фантазуйте.

У позитивній психології є техніка, яка називається «Візуалізація». Її суть у тому, аби мріяти про те, чого хочеться, робити це із задоволенням і у теперішньому часі. Складіть список того, що вас радує. Це дасть змогу отримати те, що ви малювали у своїй уяві. Якщо ви прагнете змінити ситуацію, потрібно дивитися тільки вперед і вміти малювати нове життя з новими можливостями. Ця практика — ваш порятунок від стресу.

10. Живіть красиво.

Одягайтесь максимально вишукано або незвичайно, використовуйте гарний посуд і все, що може зробити ваше життя кращим тут і зараз. Маленькі радощі можуть значно поліпшити самопочуття і допомогти впоратися зі стресом. Пам’ятайте, що турбота про себе — це важлива складова вашого благополуччя. Живіть красиво і з любов’ю до себе, щоб навіть у найважчі часи відчувати радість і натхнення.

Варто пам’ятати, що під час війни людина може відчувати шок, гнів, депресію, мати перепади настрою та проблеми зі сном. Це нормальна реакція психіки на стрес. Втім, якщо ви доклали всіх зусиль, а тривожність нікуди не поділася і стає все гірше, то не соромтеся зателефонувати психологу. Фахівець допоможе розібратися в собі, вийти з депресії та подивитися на складні психотравмуючі ситуації під іншим кутом. 

Пам’ятайте, що разом ми сильніші, і навіть в найскладніші моменти ми не залишаємося один на один зі своїми проблемами. Бережіть себе!