Формування самоповаги в дитині

     Напевно, всі пам'ятають фрази батьків: "Їж, що дають"; "Я сама вирішу, що для тебе краще"; "Тому що я так сказала"; "Ти зобов'язаний добре вчитися"; "Ти повинен мене слухатися", "Ти маленький, і нічого не розумієш" "Ти повинна поважати старших"; "Ось виростеш, тоді й будеш сама вибирати"; "Тебе не питають"; "Тут немає нічого твого, це все ми купили" ..

.

     Це фрази з позиції: я сильний - ти слабкий, я розумний - ти дурний, у мене є права - у тебе немає прав, і т.д. Начебто дитина ще не людина, а стане нею тільки, коли виросте. Тільки дорослим вона від цього раптом і відразу не стане. І поважати себе вона не буде, тому що не вміє.

     Як дитина навчиться поважати себе та інших, якщо не знатиме, як це взагалі - відчувати, відчувати повагу. Поважайте дитину, спілкуйтеся з нею на рівних. Вона ще маленька, недоросла, але вже людина, що володіє своїми правами. Давайте розберемося, на чому будується повага до дитини.

     По-перше, дитина нічого вам не винна. Вона не повинна слухатися вас, не повинна добре вчитися, не повинна дбати про вас в старості, не повинна допомагати вам. Це рішення батьків - народити дитину. Вони повинні піклуватися про дитину до 18 років. Це по закону, вони самі вибрали бути батьками. Дитинку ніхто не питав, чи хоче вона прийти в цей світ. Нехай вона росте вільною людиною, не вішайте на неї борги. Домовляйтеся, спілкуйтеся, знаходите рішення ... Але поважайте дитину. Якщо ви не будете її поважати, то ніхто не буде.

     Звичайно, це не означає, що дитина може робити, що захоче і творити "Бог знає що". Є правила, і є закони. Вони необхідні. Правила повинні бути однозначними, зрозумілими дитині.

      Якщо є правило, то правила дотримуються всі члени сім'ї. Так дитина не буде відчувати себе нікчемною і безправною. Так само є і закони, які повинні дотримуватися всі громадяни. Наприклад, дитина за законом має здобути середню освіту, тому вона як повноправний громадянин повинна ходити в школу і вчитися. Або наприклад, переходячи дорогу, по правилам безпеки, маленьку дитину потрібно тримати за руку: "Малюк, в цілях безпеки переходячи дорогу, батьки тримають дитину за руку"; "Сонечко, в нашій родині ми не їмо цукерки замість сніданку"; "Синочку, після вулиці ми миємо руки".

      По-друге, у дитини є право на власність батьків. Навіть якщо батьків позбавляють батьківських прав, дитина все одно отримає частину власності в спадок. Так що дитина повноправний член сім'ї, будинок не тільки ваш, але і її теж. У неї в цьому будинку має бути свій простір. Якщо не кімната, то якась частина кімнати, яка тільки її. Якщо дитині дарують іграшки, то це вже її іграшки. Потрібно дозволити дитині самій розпоряджатися якимись речами, які будуть тільки її речами. Так вона навчиться цінувати те, що у неї є, дбайливо ставитися до речей, буде відчувати себе впевненіше, тому що батьки їй довіряють.

     Уявіть, що у вас нічого немає. Ви живете з людьми, яких любите. Але це не ваш будинок. Ви гість. Вам начебто і добре тут жити. Але що б ви відчували, якби жили на правах гостя довгі роки, хоч і бажаного й улюбленого? ..

     Нехай дитина зламає свою машинку, подарує комусь гвинтокрил, втратить на вулиці м'ячик. Це ж її речі, і нехай вона зіткнеться з природними наслідками своїх дій. Вона може почати турбуватися, але ви будете поруч. Ви зможете її втішити, зрозуміти, приголубити. Тільки без слів: "ну я ж тобі казала".

     У дитини має бути право голосу. Це означає, що приймаючи рішення, наприклад про те, яку тварину завести, дитина може висловити свою думку, свої побажання.

     Уже років в шість або сім дитині можна почати давати кишенькові гроші. Нехай це будуть копійчані гроші, але це будуть гроші маленької людини, які вона сама вирішує, на що витратити.

     По-третє, найлютіший ворог самоповаги - сором. Коли хтось соромить дитину, дитина вчиться бути приниженею. Замість: "Як тобі не соромно так зі мною розмовляти!", Можна сказати так: "Мені не подобається (або мені не приємно), коли зі мною так розмовляють!"

     Ще дитина вчиться бути приниженою, коли її лають при всіх, нехтують її почуттями, не зважають на її думку, кричать на неї, не вважають за потрібне вибачитися перед нею, і я вже не кажу про психологічне і фізичне насильство. Всякий раз, коли дитина відчуває несправедливість по відношенню до себе, коли відчуває образу на батьків, кожен раз, коли відчуває себе негідною, неправильною, беззахисною, неповноцінною, нездатною відповісти - вона вчиться тому, що вона не важлива, що вона не цінна, що вона не значуща.

     І звичайно, ніколи не примушуйте дитину робити щось проти її волі. Наприклад, вибачатися, вітатися, обіймати родича, ділитися своїми речами, дружити з кимось ...

     Формуйте в дитині відчуття власної гідності. Нехай вона з малих років знає, що у неї є не тільки обов'язки дотримуватися певних правил, а й права. Право на життя, на здоров'я, на освіту, на любов і захист батьків, на прийняття її такою, якою вона є, право на свою думку ... Тоді вона виросте сильною і незалежною людиною..

«Як не треба готувати дитину до школи»

 «Як не треба готувати дитину до школи»

Напевно, немає таких батьків, які б не хотіли бачити своїх дітей здоровими, добре розвиненими, готовими опанувати непросту шкільну програму. Проте досвід роботи дозволяє зробити висновок, що далеко не всі батьки знають, як правильно підготувати дитину до школи, і часто припускаються дуже серйозних помилок. Дозволю собі узагальнити ті негативні моменти, які найчастіше виникають при підготовці майбутнього школяра.

Ще й досі багато хто з батьків сповідують принцип "щасливого дитинства". В їхньому розумінні дитина дошкільного віку має лише грати з ровесниками і не обтяжувати себе жодними проблемами. Це ніби і є "щасливе дитинство". А школа на те й існує, аби навчити школяра різних премудрощів. Зрозуміло, що такий підхід є хибним. Дитину необхідно поступово готувати до школи, наприклад, через гру, мудрі батьки не нав’язують, а пропонують своєму сину чи доньці. Якщо гра захоплює дитину, вона гратиме з вами всюди: вдома, на прогулянці, в поїзді, в машині тощо.

Саме через гру можна розвинути мислення, пам’ять, увагу, уяву дитини. Наприклад, колесо, яке відвалилося від машини, мамину обручку можна використати, щоб запитати в сина чи доньки "А якої воно форми? А ще які речі мають таку саму форму?" і у відповідь почути із здивуванням назви понад двадцяти різних предметів.

"Біле, квадратне, знаходиться над головою" - раптом загадково каже мама, готуючи вечерю. І дитина, забувши одразу про капризування, весело включається в цю гру. "Стеля" - робить відкриття дівчинка і загадує своє слово.

"Давайте грати так, щоб все було навпаки" - пропонує мені сусід по пляжу, хлопчик п’яти років. Його мама пояснює, що дитині важко зрозуміти, що таке слова - антоніми, тому вона так просто назвала гру. Мама бере в руки чорний камінчик - хлопчик кидає білий. При цьому він називає всі предмети і дії та їхні протилежності. Подібних ігор існує велика кількість. Вони описані в літературі, періодичній пресі. Після опанування серії ігор ви помітите, що і самі здатні вигадувати, творити.

Найважливіший принцип підготовки до школи - розвиток допитливості. Звичайно, починати цей процес варто не в шість років, а раніше. А якщо ви ще навчите дитину слухати, спілкуватись з іншими дітьми і дорослими, підтримаєте її прагнення до самостійності: ініціативність, якщо допоможете вашій дитині відчути себе особистістю, яка багато що може, і до того ж, перебуває у доброму фізичному стані, ви зробите дійсно чимало для того, аби щасливе дитинство продовжувалося і в шкільні роки.

Багато є батьків, які підготовку малюка до школи розуміють, як систематичне тренування в читанні, письмі й рахунку. Найбільш наполегливі "проходять" з дитиною майже всю програму першого класу. Ці батьки не враховують однієї дуже важливої речі, а саме: вміння читати і писати не 

означає повної готовності до школи.  Зокрема читання безпосередньо пов’язане з попереднім досвідом малюка і є відтворенням навколишнього світу. Воно складається з почуттів дитини, ставлення її до книжок, запасу слів, її самостійності, впевненості в собі, відносин із батьками.

Доволі поширеним є такий спосіб підготовки, коли батьки не просто займаються репетиторством, а глибоко, ретельно вивчають програму 1-го класу з виконанням домашніх завдань у повному обсязі. Фактично уроки розпочинаються ще за рік до відвідування школи. Цей підхід батьки пояснюють просто: у такий спосіб вони самі намагаються вберегти сина чи доньку від стресу, яким вони вважають вступ до першого класу. Пізніше, вже в школі, такій дитині буває просто нецікаво на уроках. Небезпека подібної підготовки до школи полягає в тому, що такі учні привчаються нічого не робити на уроках, марно витрачаючи час. Вони швидко виконують завдання і вимушені чекати, поки це зроблять інші. Їм важко стежити за повільним нечітким читанням решти учнів; тому вони відволікаються, малюють читають інші книжки, граються. Крім того, батьки, які в такий спосіб готують дітей до школи, більше піклуються про рівень їх інтелектуальної готовності і не звертають потрібної уваги на загальну психологічну підготовленість. Як правило, вольовий рівень таких дітей є низьким. Звичка отримувати позитивні оцінки без особливих зусиль, відсутність навички до копіткої, щоденної роботи дається взнаки в третьому і наступних класах, коли успішність цих дітей різко знижується. Негативні наслідки такого явища спостерігаються при формуванні особистості, зокрема її самооцінки.

Батькам важливо усвідомити, що дитина йде до школи, аби глибоко та краще пізнати світ, аби кожного дня робити маленькі відкриття, а не просто отримувати оцінки. Є й такі батьки, які озброїли своїх дітей психологічними тестами, що використовують при прийомі до школи. І ось уже малюк зазубрює відповіді на запитання, за допомогою яких перевіряють кмітливість тощо.

Доводилося зустрічатися і з такими батьками, для яких підготовка дитини до школи пов’язана з пошуком престижних навчальних закладів. "Чим моя дитина гірша?" - таким принципом керуються деякі батьки, котрі без урахування можливостей і функціональної готовності дитини до школи влаштовують її в спеціалізований навчальний заклад із поглибленим вивченням іноземних мов, математики тощо.  Таким батькам хочеться сказати: "Дитина не є засобом самоствердження. Поважайте її індивідуальність, неповторність, любіть її такою, якою вона є, просто тому, що це - Ваша дитина. Обираючи якусь школу, яка знаходиться поряд з домом, керуйтеся тим, аби вашій дитині там було добре. Тому при виборі навчального закладу виходьте з інтересів та здібностей   вашої дитини".

Як бачимо, помилки при підготовці малюка до школи є різними. Одні батьки залякують дитину школою, створюючи тим самим негативну установку:

  - "Ось підеш до школи, там тобі покажуть", - погрожує мама рухливому, непосидючому Павлику. А через два роки, коли прийшов час стати школярем, батьки дивуються, чому син не хоче йти до школи.

  - У Сашка мама потурбувалася про гідну інтелектуальну підготовку, проте ізолювала від ровесників, аби не навчився малюк на вулиці поганого. Перші ж дні навчання виявили серйозні проблеми у спілкуванні, адаптації до школи.

  - У Христинки батьки-ерудити. В їхній сім’ї є рідкісні вироби мистецтва, колекції монет, велика бібліотека. Починаючи з двох років, дівчинка відвідує музеї, виставки, з п’яти років грає на фортепіано, трошки володіє елементарною англійською. Вона весь час проводить у товаристві дорослих. Її поведінка розкута: вона вміє підтримати розмову, висловити власну думку. Ровесниці їй здаються дурненькими і наївними. Вони ще бавляться дитячими іграшками, а Христинка вже може вести розмову про архітектурні стилі. На моє зауваження щодо того, що в такому віці дуже велике значення має рольова гра, батько дівчинки відповів: "Все життя – гра. Ще награється».

Не знаю, якою буде доля цієї дівчинки, але перший клас виявився серйозним іспитом для всієї сім’ї. Христинка часто хворіла, багато пропускала. Їй важко давалась математика і в класі вона не мала авторитету. Дівчатка її вважали дивачкою. Успіхи в навчанні були посередні. Христинці стало нецікаво в школі. Батьки також помітили, що донька все частіше вдається до симуляції хвороби. Одного разу викривши це, вони відправили дівчинку до школи. Проте Христинка того дня все ж туди не пішла.

Зараз дівчинка відвідує тренінгову групу, в якій вчиться спілкуватися з дітьми. Здається, вона вперше відкриває для себе ровесників (дотепних, безкорисливих, винахідливих, щирих, добрих) і вчиться цінувати людей не лише за їхні знання, а й за чуйне серце, "талановиті руки, добрі справи. А її батьки все частіше з’являються на подвір’ї з півторарічним Олегом, який любить бавитися в пісочниці.

Отож, у добрий путь вам і вашим дітям!!!

22 способи подбати про себе й зробити життя кращим

 

22 способи подбати про себе й зробити життя кращим

 

        Сьогодні заведено багато говорити про важливість турботи про себе – і недаремно! Звичайно, вона не вирішить всіх проблем, але все ж таки допоможе стати трішки щасливішим. Як саме подбати про себе?

1. ПОЧНІТЬ ВЕСТИ ЩОДЕННИК ВДЯЧНОСТІ

Це займе лише кілька хвилин на день, а користь принесе колосальну. Адже почуття подяки впливає навіть на мозок! Фіксація на папері всього того доброго, що трапилося з вами протягом дня, і великих досягнень, і маленьких радостей допоможе знизити рівень стресу, поліпшити сон і «прокачати» емпатію, а значить, і налагодити спілкування з оточенням.

«Немає “правильного” та “неправильного” способу вести такий щоденник, — коментує клінічний психолог Джон Лі. — Головне — робити це регулярно, щодня, наприклад перед сном».
 

2. ЗРОБІТЬ 5 ГЛИБОКИХ ВДИХІВ І ВИДИХІВ

«Стрес по-різному проявляється фізично. У багатьох, наприклад, починаються проблеми з системою травлення, — пояснює психіатр Аманда Ґолдштейн. — Почавши дихати глибоко і розмірено, ви повідомите своєму мозку, що реакції «бий або біжи» немає потреби, і це допоможе тілу розслабитися».
 

3. ЗАВЕДІТЬ ЛАМПУ ДЛЯ СВІТЛОТЕРАПІЇ

«Ви, напевно, знаєте, що циркадні ритми регулюють наш цикл сну та неспання, що впливає на функціонування тіла і на нашу поведінку, — нагадує Ґолдштейн. — Тому так важливо отримувати свою порцію сонячного світла вранці, а якщо такої можливості немає (наприклад, ви працюєте в кімнаті без вікна або світло в нього вранці не потрапляє), варто задуматися про покупку спеціальної лампи. Вона стане для вас джерелом енергії та гарного настрою (і, до речі, з нею ви будете ефектніше виглядати на робочих дзвонах у зумі)».
 

4. ПИЙТЕ ВОДУ

Порада, що набила оскому, проте відомо, що, наприклад, 75 % американців п'ють менше чистої води, ніж слід було б. Не допускайте зневоднення — дбайте про свій організм вчасно.

5. НАЗИВАЙТЕ ТЕ, ЩО ПЕРЕЖИВАЄТЕ

«Відомо, що назва негативних почуттів, які ми відчуваємо, скорочує рівень стресу на 50 %», — стверджує лікар загальної практики Аріелла Морров. Що ж, якщо так, варто, як мінімум, спробувати.
 

6. ПЕРЕТВОРІТЬ ДОГЛЯД ЗА ШКІРОЮ ТА ТІЛОМ У МОМЕНТИ ТУРБОТИ ПРО СЕБЕ

Залийте аромалампу з відповідним ефірним маслом, поки наносите на шкіру крем або зволожувальний лосьйон. Хоча б раз на тиждень виділяйте час для улюбленої процедури, наприклад, для косметичної маски. Увімкніть музику, відключіться ненадовго від справ і просто насолоджуйтеся.

7. ПРОВОДИТЕ БІЛЬШЕ ЧАСУ НА ВУЛИЦІ

Навіть якщо на вулиці холодно та сльота, ковток свіжого повітря ніколи не зашкодить. Коротка прогулянка краща, ніж її відсутність, особливо в середині напруженого робочого дня. Якщо немає можливості залишити телефон вдома або в офісі, хоча б покладіть його в кишеню, щоб він не заважав спостерігати за тим, що відбувається навколо.
 

8. РОБІТЬ РОЗТЯЖКУ

«Ми знаємо про те, як важливо робити зарядку і в цілому займатися спортом, але змусити себе почати так непросто. Хороша новина в тому, що навіть за звичайного стретчингу виділяються ендорфіни, які допомагають знизити біль — у тому числі й емоційний», — нагадує клінічний психолог Шаронда Браун.

9. БІЛЬШЕ СПІЛКУЙТЕСЯ З ДРУЗЯМИ

«Душевна розмова за чашкою кави здатна змінити весь напрям дня», — впевнена Браун. Так що проявляйте ініціативу і частіше самі пишіть і телефонуйте тим, хто вам приємний.
 

10. СПРОБУЙТЕ АКУПУНКТУРУ

Дослідження показують, що акупунктура допомагає знизити стрес і тривожність. Якщо цей метод вам не підходить, підберіть будь-який інший та практикуйте його на регулярній основі.

11. ПРОСІТЬ ПРО ДОПОМОГУ, ЯКЩО ВІДЧУВАЄТЕ, ЩО НЕ СПРАВЛЯЄТЕСЯ

«Про всяк випадок, якщо ви раптом сумніваєтеся: ні, це не ознака слабкості, — нагадує психолог Девід Раковскі. — Попросіть близьких або друзів кілька годин доглянути ваших дітей. Нехай партнер зробить за вас справи вдома, які ви давно відкладали. Якщо немає сил стояти біля плити, замовте доставку. Бережіть себе та вчіться делегувати».
 

12. НАГАДУЙТЕ СОБІ, ЩО ЧУЖИЙ НАСТРІЙ — НЕ ВАША ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

«Не приймайте все, що люди говорять і у що вірять, на свій рахунок, — пропонує психолог і фахівець із питань сім'ї та шлюбу Андреа Діндінджер. — Мова не про те, щоб ображати інших, а про те, що ви абсолютно точно не відповідаєте за їхній настрій».
 

13. СПРОБУЙТЕ СЕБЕ В РОЛІ ВОЛОНТЕРА

Давно відомо, що допомога іншим ефективна у боротьбі зі стресом, а догляд за тваринами ще й сприяє зниженню симптомів ПТСР, депресії, тривожності та інших станів.
 

14. ЗАВЕДІТЬ САД АБО ВИРОСТІТЬ ХОЧЕ Б ОДНУ РОСЛИНУ

«Це допомагає нам концентруватися та покращує настрій, — пояснює інструктор з йоги та акупунктури Шеннон Лоуренс. — Особливо чудово завести справжній сад у дворі: перебування на свіжому повітрі та на сонці сприяє зниженню тиску. Приємний бонус — зміцнення м'язів та покращення координації».

15. ДИВІТЬСЯ СМІШНЕ КІНО

Особливо якщо вам сумно та погано. Порада банальна, але яка різниця — зате працює!

16. ЗРОБІТЬ ЩОСЬ ДОБРЕ

Знову ж таки, як не банально, завжди корисно дізнатися, що іншим теж доводиться несолодко. Це допоможе поглянути на свої проблеми під іншим кутом і навчитися емпатії.
 

17. ВЗАЄМОДІЙТЕ З СОЦМЕРЕЖАМИ СВІДОМО

«Усі мої клієнти, які стали самі вирішувати, скільки часу готові проводити в соцмережах і який контент споживати, зазначили, що стали рідше відчувати негативні емоції, — ділиться психолог Бет Шерман. — Багато хто зазначає, що перестав гнатися за оточуючими і через це відчув себе більш вільним».
 

18. ПРИДУМАЙТЕ РИТУАЛ ПЕРЕД СНОМ

Стрес і тривожність — дві основні причини поганого сну, тому варто відповідально підходити до вечірньої рутини. Відкладайте смартфон щонайменше за півгодини до засинання. Краще почитайте гарну книгу, випийте теплого трав'яного чаю, поговоріть із близьким, погладьте кішку — словом, робіть те, що вас заспокоює.
 

19. МЕДИТУЙТЕ

Навіть при найщільнішому графіку можна знайти 5-10 хвилин для медитації — відповідна коротка практика напевно знайдеться в одному з численних додатків. Доведено, що медитація збільшує об'єм сірої речовини мозку, що допомагає нам долати розлади настрою.

20. У РУСІ

Статичний формат медитацій підходить не всім: якщо не можете всидіти на місці, рухайтеся. Спробуйте, наприклад, освоїти цигун чи тай-чі. Займайтеся йогою, ходіть, спробуйте стретчинг — усе це теж може стати формою медитації. Весь секрет у тому, щоб повільно рухатися та концентруватися на своєму диханні.
 

21. ПИЙТЕ БІЛЬШЕ ЗЕЛЕНОГО ЧАЮ

Якщо не готові відмовлятися від улюбленого чорного чаю та кави — і не треба, просто додайте до напоїв, які п'єте протягом дня, ще й зелений чай. Дослідження показують, що він допомагає боротися зі стресом та покращує концентрацію.

22. НЕ НЕХТУЙТЕ ПСИХОТЕРАПІЄЮ

Для цього не обов'язково переживати кризу або стикатися з чимось справді серйозним. Фахівець навчить вас справлятися зі стресом та проблемами, які впливають на ваше повсякденне життя. Тому, якщо давно думали про те, щоб спробувати терапію, саме час розпочати.

Дбайте про себе.

Як розвинути стресостійкість

 

Як розвинути стресостійкість:

10 кроків до більш впевненого життя.

   Стрес є невід’ємною частиною нашого повсякденного життя, особливо в сучасному світі, що швидко змінюється. Зустрічаючись з різними труднощами, ми повинні навчитися справлятися з ними, щоб зберігати своє емоційне та фізичне благополуччя. Одним із ключових методів подолання стресу є розвиток стресостійкості. У цій статті ми розглянемо 10 кроків, які допоможуть вам розвинути стресостійкість і набути більш впевненого життя.

                             Розуміння стресу та його вплив на здоров'я:

     Крок 1: Розберіться в джерелах стресу. Перший крок у розвитку стійкості до стресів – зрозуміти, що саме викликає у вас стрес. Позначте ситуації, моменти чи чинники, які викликають найбільшу тривогу чи занепокоєння. Це може бути робота, навчання, міжособистісні стосунки чи інші обставини. Коли ви усвідомлюєте джерела свого стресу, стає легше вживати заходів щодо його управління.

     Крок 2: Поставте пріоритети. Часто стрес виникає через перевантаженість та неможливість задовольнити всі наші зобов’язання. Вміння ставити пріоритети допоможе зосередитися на найважливішому та уникнути надмірної напруги. Створіть список завдань та визначте, що є дійсно необхідним для досягнення ваших цілей.

     Крок 3: Розвивайте адаптивність. Життя сповнене несподіваних подій та змін. Розвивайте свою адаптивність та гнучкість, щоб ефективно справлятися з несподіванками. Постійне прагнення контролю за ситуацією може призвести до додаткового стресу, коли речі йдуть за планом.

     Крок 4: Дбайте про себе. Здорове тіло і розум є основою стресостійкості. Правильне харчування, регулярні фізичні вправи та достатній відпочинок допоможуть покращити вашу реакцію на стресори. Пам’ятайте, що фізичне здоров’я тісно пов’язане із вашим психічним благополуччям.

     Крок 5: Опануйте техніку релаксації. Навчіться використовувати методи релаксації, щоб знизити рівень стресу і напруги в організмі. Медитація, глибоке дихання, йога або просто час, проведений з улюбленими заняттями, можуть допомогти вам відключитися від повсякденних турбот та заспокоїти розум.

     Крок 6: Розвивайте свої міжособистісні навички. Вміння ефективно спілкуватися з іншими та встановлювати межі допомагає зменшити конфлікти та знизити рівень стресу у відносинах із оточуючими. Зверніться за консультацією до психолога, якщо вам важко вирішити міжособистісні проблеми.

     Крок 7: Навчіться керувати часом. Нестача часу може стати однією з основних причин стресу. Визначте, як ви витрачаєте свій час, і спробуйте виробити ефективніші стратегії управління часом. Це допоможе вам уникнути почуття безпорадності та некерованості.

Крок 8: Уникайте надмірної самокритики. Занадто високі стандарти та зайва самокритика можуть створювати постійну напругу. Будьте добрішими до себе, приймайте свої помилки як уроки, а не як привід для самознищення. Позитивний настрій та самоспівчуття допоможуть вам легше долати труднощі.

   Крок 9: Навчіться делегувати відповідальність. Не бійтеся делегувати деякі обов’язки іншим людям. Розвантажте себе від надлишку роботи та довіртеся своїм колегам чи близьким. Це допоможе вам зосередитися на найважливіших завданнях та зменшить рівень стресу.

   Крок 10: Користуйтеся послугами онлайн-консультації психолога. Іноді самостійно впоратися зі стресом буває складно. Скористайтеся можливістю отримати консультацію з психологом, щоб розібратися зі своїми емоціями, навчитися ефективним стратегіям управління стресом та розвинути стійкість до стресів. Особистий психолог онлайн зможе надати вам підтримку та допомогу на шляху до покращення вашого психічного благополуччя.

 

Підсумовуючи, розвиток стресостійкості вимагає часу та зусиль, але воно варте того. Дотримуючись цих 10 кроків, ви зможете стати більш впевненими в собі та справлятися з життєвими труднощами з гідністю.

 

Висновок

Важливо пам’ятати, що стрес є невід’ємною частиною життя і неможливо уникнути його повністю. Однак розвиток стресостійкості дозволяє нам краще впоратися з ним та мінімізувати його негативний вплив на здоров’я. Практика медитації, фізичної активності, правильного харчування та сну, а також управління часом та завданнями можуть значно покращити вашу стресостійкість. Пам’ятайте також про важливість підтримки близьких та професіоналів, таких як психологи та психотерапевти, які можуть допомогти вам у цьому процесі. Розвиваючи стресостійкість, ми покращуємо якість свого життя та здатність справлятися з викликами, які вона нам кидає.

 

10 порад, які допоможуть впоратися зі стресом під час війни

 

10 порад, які допоможуть впоратися зі стресом під час війни

     Для кожного українця життя змінилося за один день — 24 лютого 2022 року. Тривожність, невпевненість у завтрашньому дні, хвилювання за рідних і друзів тримають нас у стані постійного стресу протягом  війни на території нашої країни. І впоратися із цим стресом під силу далеко не кожному.

     Війна приносить безліч випробувань, але є способи зменшити негативний вплив на ваше життя. Нижче наведено 10 порад, які допоможуть зберегти внутрішній спокій і віднайти рівновагу в цей складний час.

1. Переключіть увагу, змістіть акценти на зовнішній світ.

Важливо не зациклюватися на негативі. Намагайтеся знаходити способи відволіктися від постійного потоку тривожних новин і думок. Займіться тим, що приносить задоволення і допомагає зосередитися на приємних речах. 

Частіше бувайте на свіжому повітрі. Візьміть за звичку щодня протягом години  прогулюватися лісом або парком. Це не тільки допоможе відволіктися, але й поліпшить фізичне здоров¨я.  Під час таких прогулянок намагайтеся повністю зануритися в атмосферу, забути про проблеми і тривоги. Це допоможе знизити рівень стресу і відчути себе більш спокійно та збалансовано.

2. Займіться спортом.

Фізична активність є одним з найефективніших способів зняти напругу та поліпшити настрій. Вона допомагає вивільняти ендорфіни, які називають «гормонами щастя»", і зменшує рівень стресових гормонів, як-от кортизол. 

Спробуйте різні види активності, аби знайти ті, що вам найбільше до душі. Танці вдома під улюблену музику, велосипедні прогулянки, плавання або  активні ігри з дітьми — все це допоможе залишатися в русі і підтримувати  гарний настрій. Регулярна фізична активність забезпечить позитивний заряд на день, допоможе зберегти енергію й витривалість у цей складний час.

3. Змініть картинку, вирушайте в подорож.

Одна з ефективних стратегій боротьби зі стресом — це зміна оточення. Якщо є можливість, відвідайте інші міста або країни. Якщо ж далекі поїздки нині неможливі, зверніть увагу на природні красоти України. Навіть коротка поїздка допоможе відволіктися від повсякденних проблем і тривог. Нові враження та позитивні емоції заряджають енергією і дають сили для подолання труднощів. 

     «Стрес під час війни — це нормальна реакція на непередбачуваність та загрозу».

    4. Знайдіть улюблене хобі.

Займіться тим, що приносить задоволення, допомагає відволіктися від тривожних думок. Подумайте, що вам подобається робити. Можливо, писати вірші, шити, в’язати, готувати кулінарні шедеври або займатися самоосвітою і здобути нову професію?

Хобі не тільки займає ваш час, але й дає можливість розкрити свої таланти і захоплення. Якщо ви завжди мріяли опанувати нову професію або розширити знання, саме зараз може бути чудовий час для цього. Самоосвіта допоможе не лише відволіктися, але й відкрити нові можливості для особистого та професійного зростання. Займайтеся тим, що вам до душі, і ви помітите, як ваше самопочуття поліпшується.

5. Спілкуйтесь з рідними та близькими людьми.

Підтримка і спілкування з близькими людьми є надзвичайно важливими в цей непростий час. Війна та невизначеність призводять до ізоляції і самотності, тому зв’язок з рідними й друзями допомагає відчувати підтримку і розуміння. Спілкуючись з близькими, ви не тільки допомагаєте собі, але й підтримуєте інших, створюючи взаємну допомогу і зміцнюючи стосунки. Часті розмови з рідними дозволяють вилити душу, виговоритися та поділитися переживаннями. Висловлюючи почуття й думки, ви зменшуєте внутрішню напругу і стрес.

6. Займіться своїм емоційним і фізичним здоров’ям.

Приділіть увагу медитаціям, дихальним вправам або консультаціям з психологом. Не забувайте про здорове харчування та достатній сон. Приймайте теплі ванни, щоб розслабитися. Вечірня ванна з морською сіллю і заспокійливими ефірними оліями допоможе зняти м’язову напругу та підготуватися до здорового сну.

Пам’ятайте, що турбота про себе — це не розкіш, а необхідність. Регулярна увага до свого емоційного та фізичного здоров’я допоможе бути більш стійкими і здатними справлятися з викликами, які приносить життя.

«Не забувайте, що важливо не тільки виживати, але й дбати про свою психічну стійкість».

7. Частіше посміхайтеся.

Людина посміхається, реагуючи на події, причому не завжди позитивні. Попри те, що посмішку прийнято вважати ознакою дружелюбності, співчуття чи радості, у небезпечній ситуації вона допомагає заспокоїтися. Сміх — це найкраща профілактика стресу. Він сприяє вивільненню ендорфінів, які підвищують настрій і зменшують фізичне відчуття болю. Навіть якщо вам не дуже весело, спробуйте посміхнутися — це може змінити настрій на краще. Тож не забувайте про важливість посмішки і сміху для свого психічного здоров’я.

8. Припиніть жаліти себе.

Важливо розуміти, що в житті є як погані, так і хороші моменти. Навчіться приймати це і бути вдячними за те, що маєте. Подяка — це потужний засіб профілактики стресу. Замість постійного невдоволення, зосередьтеся на позитивних аспектах життя. Коли ви починаєте цінувати те, що маєте, навіть дрібниці можуть приносити радість і задоволення.

9. Мрійте та фантазуйте.

У позитивній психології є техніка, яка називається «Візуалізація». Її суть у тому, аби мріяти про те, чого хочеться, робити це із задоволенням і у теперішньому часі. Складіть список того, що вас радує. Це дасть змогу отримати те, що ви малювали у своїй уяві. Якщо ви прагнете змінити ситуацію, потрібно дивитися тільки вперед і вміти малювати нове життя з новими можливостями. Ця практика — ваш порятунок від стресу.

10. Живіть красиво.

Одягайтесь максимально вишукано або незвичайно, використовуйте гарний посуд і все, що може зробити ваше життя кращим тут і зараз. Маленькі радощі можуть значно поліпшити самопочуття і допомогти впоратися зі стресом. Пам’ятайте, що турбота про себе — це важлива складова вашого благополуччя. Живіть красиво і з любов’ю до себе, щоб навіть у найважчі часи відчувати радість і натхнення.

Варто пам’ятати, що під час війни людина може відчувати шок, гнів, депресію, мати перепади настрою та проблеми зі сном. Це нормальна реакція психіки на стрес. Втім, якщо ви доклали всіх зусиль, а тривожність нікуди не поділася і стає все гірше, то не соромтеся зателефонувати психологу. Фахівець допоможе розібратися в собі, вийти з депресії та подивитися на складні психотравмуючі ситуації під іншим кутом. 

Пам’ятайте, що разом ми сильніші, і навіть в найскладніші моменти ми не залишаємося один на один зі своїми проблемами. Бережіть себе!

 

Як жити, коли іде війна?

 Як жити, коли  іде війна?

     Незалежно від того, чи перебуваєте ви в зоні бойових дій, чи у безпечному місці за кордоном, на прифронтовій території чи у великому українському місті — війна неминуче впливає на ваше психічне та емоційне благополуччя.

    КРОК 1

Управляйте своєю увагою замість того, щоб нею управляли телеграм-канали, хайпожери та пропаганда.

    Ми читаємо новини, щоб відчувати більше суб'єктивного контролю, але можемо не помічати, як ця інформація впливає на нашу психіку.

Обмежте споживання контенту про війну

І ні, це не означає, що тепер вам байдуже.

Не варто постійно гортати стрічки новин і дивитися шокуючі, надміру емоційні, маніпулятивні відео. Визначте для себе певний час, коли ви будете знайомитися з новинами, і дотримуйтесь його. Оберіть не більше 2-х джерел перевіреної інформації від надійних ЗМІ, які не працюють на клікбейти, а формують новини мовою фактів.

Коли ви споживаєте новини, звертайте увагу на те, як ви себе почуваєте. Якщо ви відчуваєте тривогу, страх або гнів — зверніть увагу, яку саме інформацію ви споживаєте і по можливості відмовлятись від джерел інформування, які завжди змушують вас почуватись гірше.

Пам'ятайте: важливі новини завжди вас знайдуть.

КРОК 2

Визначте зону впливу

бо відчуття «роблю недостатньо» і самоїдство ще нікому не помогли робити достатньо.

      Фізично нереально закривати всі потреби війська чи благодійних організацій, підписати всі петиції, відвідати всі акції протесту — і це нормально. Замість того, щоб фокусуватись на діях, які ви не робите, не можете і не хочете, зосередьтесь на тому, що можете (і хочете) робити.

    Попри те, що цей досвід важкий для всіх, кожному болить щось своє. Хтось переймається забезпеченням військових, комусь найбільш болить реабілітація від складних поранень. Когось турбує питання збереження української культури. Хтось переймається долею дітей, що втратили батьків внаслідок війни. А хтось переймається тим, щоб зберегти Україну демократичною та соціально справедливою. Це не означає, що якісь потреби більш важливі, а якісь менш. Просто для різних людей відчуття важливого буде різнитись.

     Пошукайте: яка тематика вам найбільше болить? Орієнтуйтесь на власні почуття: які новини найбільше зачіпають? Що вам здається найбільш важливим? Дайте собі відповідь на питання:

      Якщо я можу обрати тільки 1 проблему воєнної України, щоб прицільно її вирішувати, то що це за проблема?

    Коли ви визначите для себе тематику, визначте, яким чином ви можете допомогти: волонтерити, допомогти фінансово, поширювати інформацію, створювати контент, мобілізуватись, об'єднувати інших людей навколо цієї проблеми тощо. Не ставте перед собою нереальних цілей. Не намагайтеся зробити все самотужки. Ваші ресурси не безмежні, і іноді нормально взагалі нічого не робити, натомість відновлюватись певний час. І як тільки відчуваєте потребу і сили діяти — повертайтесь. Адже будь-який, навіть найменший вплив має значення.

                    КРОК 3

        Визнавайте свої емоції та почуття як нормальні

замість «вже другий, третій, а взагалі 11 рік, можна було б і звикнути» і «яке я взагалі маю право тут у Вінниці / Ужгороді / за кордоном»

Війна – це травматичний досвід, який не може не впливати на психіку. Не соромтеся своїх емоцій і почуттів, навіть якщо хтось інших їх знецінює.

Дозвольте собі відчувати тривогу, страх, гнів, сум, розпач.

Бо тривога, що далі тільки складніше, — нормальна.

Бо страх померти чи втратити близьку людину — нормальний.

Бо гнів на ворога та крадіїв всередині країни — нормальний.

Бо сум за втраченою домівкою — нормальний.

Бо розпач, коли стільки полеглих, — нормальний.

      Не намагайтеся придушити ці емоції. Навпаки: це чи не найкращий час, щоб почати осмислену та усвідомлену роботу над посиленням власного емоційного інтелекту та психологічної стійкості. Бо, вірогідно, всіх над чекає тільки ще більше тривог, болю, розпачу та гніву. Та добра новина у тому, що ми можемо навчитись проживати ці емоції та стани так, щоб зберігати здатність жити, будувати, створювати, підтримувати себе та інших.

     Шукайте підтримку. Поговоріть з близькими людьми, друзями про війну, якщо відчуваєте, що такі розмови помічні, а не такі, що навпаки ще більше пригнічують. Важливим тут буде і отримання професійної допомогти психолога, психотерапевта, а якщо ваші емоційні стани критичні — психіатром.

Пам'ятайте, що ви не самотні. Багато людей переживають те ж саме, що й ви.

Ігри та вправи на зняття тривоги, агресії, напруги та втоми дітей та їх батьків

 

Ігри та вправи, спрямовані на зняття тривоги, агресії, напруги та втоми

 

"Іграшка в кулаку".

Попросіть дитину заплющити очі. Дайте маленьку гарну іграшку чи цукерку. Попросіть стиснути кулак і потримати якийсь час. Після цього нехай дитина розкриє ручку і побачить, що в руці. Гра сприяє зняттю напруги, допомагає перейти на позитивні емоції.

«Мішечок гніву».

Візьміть повітряну кульку і наповніть її борошном, піском або дрібною крупою (десь півсклянки), міцно зав'яжіть. Познайомте дитину з новою іграшкою, поясніть, що «мішок гніву» можна використовувати тоді, коли на когось злишся, його можна кидати, м'яти, бити. Гра сприяє зняттю напруги.

 

"Тух-тебі-дох".

Коли дитина напружена або зла, запропонуйте їй таку гру-потрібно ходити по кімнаті і якомога зліше говорити одну фразу: «Тух-тебі-дох». Підбадьорюйте дитину, говоріть якомога зліше, повторюйте доти, доки напруга не буде знята і дитині не стане смішно.

 

«Мовчанка».

Ця гра проводиться з командами "Стоп!" або «Замри!». Агресивні діти не тільки емоційно розряджаються, а й опановують елементарні навички самоконтролю над своїми вчинками.

 

«Де ховається агресивність?».

Дитина заплющує очі, піднімає руку з витягнутим вказівним пальцем нагору. Не розплющуючи очей потрібно словом або жестом показати де ховається злість, смуток, радість і т.д.

 

«Корм для курчат».

Запропонувати дрібно-дрібно розірвати листок паперу-«корм для курчат».

 

"Солдат та ганчіркова лялька".

Найпростіший і надійний спосіб навчити дитину розслаблятися - це навчити її чергування сильної напруги м'язів і наступного розслаблення. Тому ця та наступна гра допоможуть вам це зробити в ігровій формі. Запропонуйте дитині уявити, що він солдат. Згадайте разом з ним, як потрібно стояти на плацу, - витягнувшись у струнку та завмерши. Нехай гравець зобразить такого військового, як тільки ви скажете слово "солдат". Після того як дитина постоїть у такій напруженій позі, промовте іншу команду - "ганчір'яна лялька". Виконуючи її треба максимально розслабитися, злегка нахилитися вперед так, щоб їхні руки бовталися, ніби вони виготовлені з тканини та вати. Допоможіть їм уявити, що все їхнє тіло м'яке, податливе. Потім гравець знову має стати солдатом тощо.

 

"Насос та м'яч".

Якщо дитина бачила, як м'яч, що здувся, накачують насосом, то йому легко буде увійти в образ і зобразити зміни, що відбуваються в цей момент з м'ячем. Отже, станьте навпроти один одного. Гравець, що зображає м'яч, повинен стояти з опущеною головою, мляво висять руками, зігнутими в колінах ногами (тобто виглядати як не надута оболонка м'яча). Дорослий тим часом збирається виправити це положення і починає робити такі рухи, начебто в його руках знаходиться насос. Принаймні збільшення інтенсивності рухів насоса " м'яч " стає дедалі накаченим.

Коли у дитини вже будуть надуті щоки, а руки з напругою витягнуті убік, вдайте, що ви критично дивитеся на свою роботу. Поторкайте його м'язи і нарікайте на те, що ви перестаралися і тепер доведеться здувати м'яч. Після цього зобразіть висмикування шланга насоса. Коли ви це зробите, м'яч здувається настільки, що навіть впаде на підлогу. Щоб показати дитині приклад, як грати, краще спочатку запропонувати побути в ролі насоса.

 

"Шалтай-Болтай".

Персонаж цієї гри, напевно, сподобається гіперактивній дитині, тому що їх поведінка багато в чому схожа.

Щоб дитина краще увійшла в роль, розкажіть про те, хто такий Шалтай-Болтай, чому його так називають і як він поводиться. Тепер можете розпочинати гру. Ви читатимете уривок з вірша Маршака, а дитина зображатиме героя. Для цього він повертатиме тулуб праворуч і ліворуч, вільно бовтаючи м'якими, розслабленими руками. Кому цього замало, може крутити ще й головою. Отже, дорослий у цій грі має читати вірш:

Шалтай-Болтай

Сидів на стіні.

Шалтай-Болтай

Впав уві сні.

Коли ви скажете останній рядок, дитина повинна різко нахилити тіло вперед і вниз, переставши бовтати руками і розслабившись. Можна дозволити дитині для ілюстрації цієї частини вірша впасти на підлогу.

 

"Ласкові лапки".

Мета цієї гри зняти напругу, м'язові затискачі, знизити агресивність, розвинути чуттєве сприйняття, гармонізувати стосунки між дитиною та дорослою. Дорослий підбирає 6-7 дрібних предметів різної фактури: шматочок хутра, пензлик, скляний флакон, намисто, вату тощо. Все це викладається на стіл. Дитині пропонується оголити руку по лікоть; вихователь пояснює, що по руці ходитиме "звірятко" і торкатиметься лагідними лапками.

Треба із заплющеними очима вгадати, який "звірятко" торкається руки - відгадати предмет. Дотики мають бути погладжуючими, приємними. Можна змінитись з дитиною місцями.

 

«Сніговик».

Гра спрямована на розслаблення, зняття напруги. Дорослий і дитина перетворюються на сніговиків: встають, розводять руки убік, надувають щоки і протягом 10 секунд утримують задану позу. Дорослий каже: «А тепер визирнуло сонечко, його жаркі промені торкнулися сніговика і він почав танути». Гравці поступово розслабляються, присідають навпочіпки і лягають на підлогу.

 

"Берег моря".

Дітям пропонують лягти на килим та заплющити очі.

Після цього дорослий починає розповідати тихим голосом:

Уявіть, що ви лежите на березі моря. Нікого немає поруч, тільки птахи співають, хвилі б'ються об берег і гудуть вітер. Сонечко поступово пригріває, ваші ручки, ніжки, очі - все тіло розслаблене, вам добре. Не хочеться рухатися, вдалині чути шум моря - шшшшшш. Хвилі набігають одна одну, піняться, якщо витягнути шкарпетки, то можна кінчиками пальців дотягнутися до води. Під долонькою теплий пісок, м'який, він просочується крізь пальці. Зручно підтримує голову.

Вам легко, спокійно, добре. Високо на голові шумить вітер - шшшшшш. Жарко. Ось тінь від дерева впала на вас і стало прохолодно, сонечко більше не гріє так сильно. Ви потихеньку потягуєтесь, ручки, ніжки напружуються. Відкриваємо очі, лежимо, не рухаємося. Відпочили? Тепер можна вставати.

Під час заняття НІЯКІ ПОСТОРОННІ ЗВУКИ НЕ ПОВИННІ ВІДБУВАТИ ДІТЕЙ! Голос повинен бути спокійним, неквапливим, заколисуючим.

 

"Вибиваємо пил".

Кожному учаснику дається «запилена подушка». Він повинен, старанно б'ючи руками, гарненько її «почистити».

 

"Дитячий футбол".

 Замість м'яча – подушка. Гравці розбиваються на дві команди. Кількість гравців від 2-х осіб. Суддя обов'язково дорослий. Грати можна руками та ногами, подушку можна штовхати, кидати, забирати. Головна мета – забити у ворота гол. Примітка: дорослий стежить за дотриманням правил – не можна пускати руки, ноги, якщо немає подушки. Штрафники віддаляються з поля.

 

«Година тиші та година «можна».

Домовтеся з дитиною, що іноді, коли ви втомилися і хочете відпочити, буде година тиші. Дитина повинна поводитися тихо, спокійно грати, малювати, конструювати. Але іноді у вас буде година "можна", коли дитині дозволяється робити майже все: стрибати, кричати, грати в гучні ігри. «Годинник» можна чергувати, а можна влаштовувати їх у різні дні, головне, щоб вони стали звичними в сім'ї.

 

"Падає вежа".

 (Для дітей з 5 років). Із подушок будується висока вежа. Завдання кожного учасника – штурмом взяти її (застрибнути), видаючи переможні крики на кшталт: «Ура!». Перемагає той, хто стрибає на вежу, не зруйнувавши її стіни. Кожен учасник може сам собі побудувати вежу такої висоти, яку, на його думку, здатний підкорити.

 

"Штурм фортеці"(Для дітей з 5 років).

З «під руку» предметів, що не б'ються, будується фортеця (тапки, стільці, кубики, одяг, книги і т.д. – все збирається в одну велику купу). У тих, хто грає, є «гарматне ядро» (м'яч). По черзі кожен з усією силою кидає м'яч у ворожу фортецю. Гра продовжується, поки вся купа – «фортеця» – не розлетиться на шматки. З кожним вдалим попаданням штурмуючі видають гучні переможні кличі.

 

«Сваримося овочами».

(Для дітей з 5 років).

Запропонуйте дітям посваритися, але не поганими словами, а … овочами: «Ти – огірок», «А ти – редиска», «Ти – морква», «А та – гарбуз» тощо. Перш, ніж лаяти дитину поганим словом, згадайте цю вправу самі.

 

«По кочкам». (Для дітей з 5 років).

Подушки розкладаються на підлозі на відстані, яку можна подолати у стрибку з деяким зусиллям. Граючі - "жаби", що живуть на болоті. Разом на одній «кічці» капризним «жабам» тісно. Вони застрибують на подушки сусідів і квакають: "Ква-ква, посунься!"

Якщо двом "жабам" тісно на одній подушці, то одна з них стрибає далі або зіштовхує в "болото" сусідку, і та шукає собі нову "кочку". Дорослий теж стрибає по «кічках». Якщо між «жабами» справа сягає серйозного конфлікту, він підскакує і допомагає знайти вихід.

 

"Жужа". (Для дітей з 6 років).

«Жужа» сидить на стільці з рушником у руках. Всі інші бігають навколо неї, будують пики, дражнять, торкаються до неї, лоскочуть. "Жужа" терпить, але коли їй все це набридає, вона схоплюється і починає ганятися за "кривдниками" навколо стільця, намагаючись відхльостати їх рушником по спинах. Дорослий стежить за формою виразу «дражнилок». Вони не повинні бути образливими та болючими.

 

Дуже корисні для зняття агресії гри з піском, водою, ліплення, малювання:

«Кольорові долоні».

Гра спрямовано зняття втоми. Матеріали: білий папір, фарби. Запропонуйте дитині намалювати траву, сонечко, хмари (для дитини 3 років). пальцями. Для дітей старшого віку можна запропонувати намалювати тварину, рослину, людину. Якщо спочатку дитина відмовляється малювати пальчиками, покажіть приклад, поясніть, що забруднитись не страшно.

 

«Ліпка із солоного тіста».

Приготуйте солоне тісто – 1/1 солі та борошна, води за нормою. Замісіть тісто як на пироги та покладіть його в холодильник. Коли тісто охолоне, можна починати ліпити з дитиною. Це може бути будь-який об'єкт - тварина, людина, казковий персонаж. Після того, як ви зліпили, фігурки можна покласти в грубку, запекти при температурі 250 градусів, а потім розфарбувати.

Також можна ліпити із піску. Ігри з піском, тестом сприяють зняттю напруги, агресії. Дитина заспокоюється, краще йде контакт, до того що спільне заняття зближує.

 

"Клякси, монотипія". Для цієї гри необхідні: фарби, пензлик, білий папір. Перед початком гри аркуш паперу необхідно скласти навпіл і малювати на одному боці. Дітям пропонують взяти фарбу будь-якого кольору, який подобається і бризнути на лист паперу, поставити плями. Потім взяти інший колір і зробити те саме. Можна використовувати відтінки одного кольору. Після цього скласти обидві половини листа та швидко розкрити. Отриманий малюнок розглядають, і дитина розповідає, на що схожий його малюнок.