понеділок, 31 січня 2022 р.

Як розвинути соціальні навички у дитини

 

Як розвинути соціальні навички у дитини

Соціальні навички - запорука успішності в майбутньому, тому вкрай важливо розвивати їх у дітей

Як розвинути соціальні навички у дитини

Батьки засмучуються, коли бачать, як їхні діти не можуть поділити між собою іграшку або не можуть знайти собі друзів. Якщо у дитини розвинені соціальні навички, вона може впоратися з такими складними ситуаціями. Соціально адаптовані діти знають, як заводити друзів, гратися, починати бесіди з однолітками і дорослими.

Соціальний навик 1. Уміння попросити: «Можна мені погратися з вами?»

Дитині буває нелегко підійти до інших дітей і попросити погратися з ними. Зрештою, діти можуть відповісти: «Ні». Страх відмови може перешкодити дитині навіть спробувати, і тоді вона упустить задоволення від гри з однолітками, а також можливість навчитися чомусь новому в процесі гри.

Дитина досягає найбільшого успіху, коли вона спочатку з'ясовує, чим займається група однолітків, потім з'ясовує, чим вона може бути корисною, а потім пропонує приєднатися до гри. Наприклад, якщо діти грають у школу, вона може запитати: «Можна, я буду учнем?»

Як допомогти дитині

Поспостерігайте разом з дитиною, як граються інші діти. Ставте їй навідні запитання: «Як ти думаєш, для чого Саша використовує кубики? Чи достатньо у нього кубиків, щоб він поділився ними з тобою? Можливо, нам потрібно пошукати ще кубиків, щоб ти міг пограти з Сашею?»

Запропонуйте дитині погратися з кимось удвох. Для неї це буде простіше, ніж вливатися у велику групу.

Соціальний навик 2. Уміння вести розмову

Дітям зазвичай потрібна певна практика, перш ніж вони навчаться вести бесіду - говорити по черзі, не перебивати і слухати співрозмовника. Дітям-інтровертам потрібно, щоб хтось почав розмову і підтримував її. Екстраверти, навпаки, повинні навчитися не перебивати співрозмовника і дати йому можливість висловитися.

Як допомогти дитині

Хорошим способом розвинути у дитини даний навик є приклад батьків і рольові ігри. Покажіть дитині, як правильно спілкуватися, розмовляючи з нею якомога частіше.

Запитуйте її думку з різних приводів і проявляйте щирий інтерес до того, що вона говорить. Якщо її мова занадто довга, обережно поверніть її до теми розмови.

Грайте в ігри, у яких кожен робить свій хід по черзі. Переконайтеся, що у дитини є можливості для творчої гри. Ігри за сценарієм: «Давай уявимо, що ...» допоможуть їй бачити різні ситуації з іншої точки зору.

Соціальний навик 3. Розуміння емоцій оточуючих

Щоб повноцінно брати участь у соціальних ситуаціях і розвивати взаємини з оточуючими, діти повинні читати емоції однолітків, з якими вони граються і спілкуються. Тоді вони зможуть їх зрозуміти і відповісти відповідним чином. Це вимагає від дитини впевненості, тому що інтерпретувати почуття іншої людини досить важко. Якщо впевнена в собі дитина бачить, що двоє її однолітків сперечаються, вона розуміє, що зараз не найкращий час для того, щоб починати гру. Більш того, вона може спробувати розрядити ситуацію. Або, якщо дитина відчуває, що її друг сумує, вона може запропонувати підтримку.

Як допомогти дитині

Перш за все навчіть дитину визначати власні емоції: «У тебе на обличчі посмішка! Певно, ти відчуваєш себе щасливим» або «Я бачу на твоєму обличчі сльози. Тобі сумно?» Після цього ви можете запропонувати, як застосувати цей навик по відношенню до оточуючих: «Саша здається розлюченим. Як ти думаєш, що трапилося?» Або «Як ти думаєш, що відчула Аня, коли впала з гойдалки? Як ми можемо їй допомогти?»

Соціальний навик 4. Впевненість у собі

Коли дитина в цілому добре себе почуває, це позитивно позначається і на її соціальних навичках. Якщо вона розуміє, що робити помилки або терпіти невдачі - це нормально, їй простіше висловлювати свою думку, просити про допомогу або спілкуватися один з одним. Якщо дитині відмовляють у чомусь, вона не сприймає це на свій рахунок і готова наполягати на своєму, при цьому не виходячи за рамки ввічливості.

Як допомогти дитині

Це може здатися парадоксальним, але діти повинні зазнавати невдач, щоб домогтися успіху. Їм потрібно знати, що вони повинні пробувати щось знову і знову - і, врешті-решт, у них вийде. Ключ до оволодіння новими навичками - впевненість у собі.

Також необхідно правильно хвалити дитину. Їй потрібно говорити не просто: «Хороша робота», а бути максимально конкретними: «Я пишаюся тим, як старанно ти працював, щоб вирішити цю складну задачу» або «Спасибі, що приніс мені книгу. Мені вона була дуже потрібна».

неділя, 23 січня 2022 р.

«Як не треба готувати дитину до школи»

 «Як не треба готувати дитину до школи»

Напевно, немає таких батьків, які б не хотіли бачити своїх дітей здоровими, добре розвиненими, готовими опанувати непросту шкільну програму. Проте досвід роботи дозволяє зробити висновок, що далеко не всі батьки знають, як правильно підготувати дитину до школи, і часто припускаються дуже серйозних помилок. Дозволю собі узагальнити ті негативні моменти, які найчастіше виникають при підготовці майбутнього школяра.

Ще й досі багато хто з батьків сповідують принцип "щасливого дитинства". В їхньому розумінні дитина дошкільного віку має лише грати з ровесниками і не обтяжувати себе жодними проблемами. Це ніби і є "щасливе дитинство". А школа на те й існує, аби навчити школяра різних премудрощів. Зрозуміло, що такий підхід є хибним. Дитину необхідно поступово готувати до школи, наприклад, через гру, мудрі батьки не нав’язують, а пропонують своєму сину чи доньці. Якщо гра захоплює дитину, вона гратиме з вами всюди: вдома, на прогулянці, в поїзді, в машині тощо.

Саме через гру можна розвинути мислення, пам’ять, увагу, уяву дитини. Наприклад, колесо, яке відвалилося від машини, мамину обручку можна використати, щоб запитати в сина чи доньки "А якої воно форми? А ще які речі мають таку саму форму?" і у відповідь почути із здивуванням назви понад двадцяти різних предметів.

"Біле, квадратне, знаходиться над головою" - раптом загадково каже мама, готуючи вечерю. І дитина, забувши одразу про капризування, весело включається в цю гру. "Стеля" - робить відкриття дівчинка і загадує своє слово.

"Давайте грати так, щоб все було навпаки" - пропонує мені сусід по пляжу, хлопчик п’яти років. Його мама пояснює, що дитині важко зрозуміти, що таке слова - антоніми, тому вона так просто назвала гру. Мама бере в руки чорний камінчик - хлопчик кидає білий. При цьому він називає всі предмети і дії та їхні протилежності. Подібних ігор існує велика кількість. Вони описані в літературі, періодичній пресі. Після опанування серії ігор ви помітите, що і самі здатні вигадувати, творити.

Найважливіший принцип підготовки до школи - розвиток допитливості. Звичайно, починати цей процес варто не в шість років, а раніше. А якщо ви ще навчите дитину слухати, спілкуватись з іншими дітьми і дорослими, підтримаєте її прагнення до самостійності: ініціативність, якщо допоможете вашій дитині відчути себе особистістю, яка багато що може, і до того ж, перебуває у доброму фізичному стані, ви зробите дійсно чимало для того, аби щасливе дитинство продовжувалося і в шкільні роки.

Багато є батьків, які підготовку малюка до школи розуміють, як систематичне тренування в читанні, письмі й рахунку. Найбільш наполегливі "проходять" з дитиною майже всю програму першого класу. Ці батьки не враховують однієї дуже важливої речі, а саме: вміння читати і писати не 

означає повної готовності до школи.  Зокрема читання безпосередньо пов’язане з попереднім досвідом малюка і є відтворенням навколишнього світу. Воно складається з почуттів дитини, ставлення її до книжок, запасу слів, її самостійності, впевненості в собі, відносин із батьками.

Доволі поширеним є такий спосіб підготовки, коли батьки не просто займаються репетиторством, а глибоко, ретельно вивчають програму 1-го класу з виконанням домашніх завдань у повному обсязі. Фактично уроки розпочинаються ще за рік до відвідування школи. Цей підхід батьки пояснюють просто: у такий спосіб вони самі намагаються вберегти сина чи доньку від стресу, яким вони вважають вступ до першого класу. Пізніше, вже в школі, такій дитині буває просто нецікаво на уроках. Небезпека подібної підготовки до школи полягає в тому, що такі учні привчаються нічого не робити на уроках, марно витрачаючи час. Вони швидко виконують завдання і вимушені чекати, поки це зроблять інші. Їм важко стежити за повільним нечітким читанням решти учнів; тому вони відволікаються, малюють читають інші книжки, граються. Крім того, батьки, які в такий спосіб готують дітей до школи, більше піклуються про рівень їх інтелектуальної готовності і не звертають потрібної уваги на загальну психологічну підготовленість. Як правило, вольовий рівень таких дітей є низьким. Звичка отримувати позитивні оцінки без особливих зусиль, відсутність навички до копіткої, щоденної роботи дається взнаки в третьому і наступних класах, коли успішність цих дітей різко знижується. Негативні наслідки такого явища спостерігаються при формуванні особистості, зокрема її самооцінки.

Батькам важливо усвідомити, що дитина йде до школи, аби глибоко та краще пізнати світ, аби кожного дня робити маленькі відкриття, а не просто отримувати оцінки. Є й такі батьки, які озброїли своїх дітей психологічними тестами, що використовують при прийомі до школи. І ось уже малюк зазубрює відповіді на запитання, за допомогою яких перевіряють кмітливість тощо.

Доводилося зустрічатися і з такими батьками, для яких підготовка дитини до школи повязана з пошуком престижних навчальних закладів. "Чим моя дитина гірша?" - таким принципом керуються деякі батьки, котрі без урахування можливостей і функціональної готовності дитини до школи влаштовують її в спеціалізований навчальний заклад із поглибленим вивченням іноземних мов, математики тощо.  Таким батькам хочеться сказати: "Дитина не є засобом самоствердження. Поважайте її індивідуальність, неповторність, любіть її такою, якою вона є, просто тому, що це - Ваша дитина. Обираючи якусь школу, яка знаходиться поряд з домом, керуйтеся тим, аби вашій дитині там було добре. Тому при виборі навчального закладу виходьте з інтересів та здібностей   вашої дитини".

Як бачимо, помилки при підготовці малюка до школи є різними. Одні батьки залякують дитину школою, створюючи тим самим негативну установку:

  - "Ось підеш до школи, там тобі покажуть", - погрожує мама рухливому, непосидючому Павлику. А через два роки, коли прийшов час стати школярем, батьки дивуються, чому син не хоче йти до школи.

  - У Сашка мама потурбувалася про гідну інтелектуальну підготовку, проте ізолювала від ровесників, аби не навчився малюк на вулиці поганого. Перші ж дні навчання виявили серйозні проблеми у спілкуванні, адаптації до школи.

  - У Христинки батьки-ерудити. В їхній сім’ї є рідкісні вироби мистецтва, колекції монет, велика бібліотека. Починаючи з двох років, дівчинка відвідує музеї, виставки, з п’яти років грає на фортепіано, трошки володіє елементарною англійською. Вона весь час проводить у товаристві дорослих. Її поведінка розкута: вона вміє підтримати розмову, висловити власну думку. Ровесниці їй здаються дурненькими і наївними. Вони ще бавляться дитячими іграшками, а Христинка вже може вести розмову про архітектурні стилі. На моє зауваження щодо того, що в такому віці дуже велике значення має рольова гра, батько дівчинки відповів: "Все життя – гра. Ще награється».

Не знаю, якою буде доля цієї дівчинки, але перший клас виявився серйозним іспитом для всієї сім’ї. Христинка часто хворіла, багато пропускала. Їй важко давалась математика і в класі вона не мала авторитету. Дівчатка її вважали дивачкою. Успіхи в навчанні були посередні. Христинці стало нецікаво в школі. Батьки також помітили, що донька все частіше вдається до симуляції хвороби. Одного разу викривши це, вони відправили дівчинку до школи. Проте Христинка того дня все ж туди не пішла.

Зараз дівчинка відвідує тренінгову групу, в якій вчиться спілкуватися з дітьми. Здається, вона вперше відкриває для себе ровесників (дотепних, безкорисливих, винахідливих, щирих, добрих) і вчиться цінувати людей не лише за їхні знання, а й за чуйне серце, "талановиті руки, добрі справи. А її батьки все частіше з’являються на подвір’ї з півторарічним Олегом, який любить бавитися в пісочниці.

Отож, у добрий путь вам і вашим дітям!!!


вівторок, 18 січня 2022 р.

ВПРАВИ З РОЗВИТКУ ДРІБНОЇ МОТОРИКИ

 

ВПРАВИ З РОЗВИТКУ ДРІБНОЇ МОТОРИКИ

 

Дрібна моторика руки – це, простою мовою, набір дрібних і точних рухів пальців і кисті руки. Не можна недооцінювати значення дрібної моторики для розвитку дитини. Як відомо, розвиток точних рухів руки сприяє розвитку мови дитини. Чим краще розвинена ручка дитини, тим швидше вона починає говорити, тим краще вона розмовляє.

З перших місяців свого життя малюк починає досліджувати можливості своєї ручки. З кожним днем він все більше і більше вдосконалюється в хапальних рухах кисті і пальчиків. Згодом ці вміння знадобляться дитині для правильного захоплення ложки під час їжі і олівця під час письма. Батьки повинні допомогти малюкові розвивати ручку, а отже, і його мову, грамотність, мислення. Для цього не потрібні особливі навички. Досить просто назбирати різних дрібних предметів, організувати з них гру і простежити, щоб малюк використовував їх за призначенням, а не засунув в рот, ніс або вухо.

У цій справі стане в нагоді все яскраве, дрібне, нетоксичне. Це і крупи, і прищіпки, і скріпки, і гвинтики з гаєчками, намистинки, баночки, кришечки, ключики та інші предмети, які легко знайти в будинку. Пропонуємо вам добірку ігор, які захоплять вашого малюка і допоможуть розвинути дрібну моторику.

 

 

Сенсорні коробки, які можна пропонувати малюкам уже з 6-місячного віку. Варто лише пам’ятати, що гратися з  такою коробкою можна тільки під наглядом дорослого.

 



 

Для наповнення сенсорної коробки підійдуть різноманітні крупи, насіння, природні матеріали. Це і жолуді і каштани, листочки, гілочки, камінці і все-все, що знайдете в парку, на вулиці, в лісі, на пляжі і т.п. Також пригодяться: кольоровий рис, кольорова манка, гідрогелеві кульки, макаронні вироби, намистини, камінці, гудзики, різноманітні фігурки тварин, комах, морських жителів, людей, героїв, овочі та фрукти із полімерної глини, кришечки, кубики, пір’я, м’які і тверді кульки, помпони, різні пристосування для маніпуляції з предметами (ложечки, пінцети, щипці і т.п.) та все-все, що попадеться під руку. 

 

Нитки з вовни тонкі і в той же час шорсткі. Для того щоб обмотати якийсь предмет з їх допомогою, малюкові доведеться як слід схопити ниточку пальцями. І це допомагає зміцнювати м’язи маленьких пальців і вчити дитину координувати свої рухи.

Нехай малюк спробує робити з вовняних ниток маленькі павутинки на пальчиках або на маленьких смужках картону, а дитині 4-5 років запропонуйте обмотувати нитками більш складні форми, наприклад, букви А, Б, В, Г…

Нижче пропонуються шаблони англійських букв і приклад літери, вже обмотаної нитками. Для того щоб обмотувати форми було зручніше, зробіть по краях невеликі надрізи, за які можна чіпляти нитку.


Проста, але геніальна ідея, не тільки для хлопчиків. Тут потрібна допомога тата, щоб підібрав гвинтики і гайки і зафіксував їх у дерев’яній основі.


 

Нанизування намистин, макарон, створення намиста.



Шнурівки

 


 Пальчикове малювання. 



Різноманітні ігри з пінцетами, щипцями, китайськими паличками

 


 Ігри з Лего. Запропонуйте дитині спочатку набрати в трубочку або піпетку води, а потім капнути крапельки води так, щоб заповнити отвори в пупиришках водичкою.


У процесі такої гри ваш малюк познайомитися з деякими фізичними властивостями, тренуватиме моторику рук, спритність і координацію.


 

 

Ліплення із пластиліну, тіста, глини…


Різноманітні ігри з гудзиками

 

 Малювання на крупах




Ігри з прищіпками

 

Нагодуй свинку


 

Цікаві ігри з водою. 


Проста ідея, коли вже все інше набридло



 

Ігри із скрепками



 

Стрічки і решітка


Бажаємо успіху під час виконання веселих та цікавих завдань з дитиною!