Основні документи з
соціального захисту дітей:
ü Конвенція про права дитини (ратифіковано 27 лютого 1991 р.);
ü Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної
експлуатації та сексуального насильства;
ü Рекомендація СМ/Rес (2009) 10
про викоренення всіх форм насильства щодо дітей;
ü Закон України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону
дитинства»;
Шановні відвідувачі блогу! В рамках Всеукраїнської кампанії "16 днів проти насилля" пропонуємо вам відео- презентацію "Ми проти жорсткого поводження з дітьми"
https://drive.google.com/file/d/1gNVs3z5irhr4wObyF9W3Vyg4mrZDhKZU/view?usp=sharing
6
грудня – річниця інциденту у Монреалі
У
коледжах та університетах ефективно діяла система заохочень для жінок, які
вирішили опанувати нетрадиційні для тогочасного жіноцтва професії. У 1970-х та
1980-х роках багато жінок вступило до технічних ВУЗів Канади, що викликало
невдоволення незначної частини чоловіків, які вважали такі заходи
дискримінаційними…
У вечері
6 грудня 1989 року, у передостанній день занять перед різдвяними канікулами,
чоловік приніс до Політехнічної школи Монреалю напівавтоматичну гвинтівку та
передсмертний лист, в якому звинувачував фемінізм та жінок у всіх своїх
життєвих негараздах.
Стрілянину
почав у коридорі, де загинула перша жертва, далі перейшов до аудиторії, в якій
відвідували заняття студенти: 10 жінок і 48 чоловіків. Наголосивши, що
ненавидить фемінізм, зробив два постріли у стелю та наказав чоловікам вийти у
коридор. Це був початок. Стрілянина у школі тривала близько 20 хвилин, під час
якої він застрелив 14 жінок та поранив 13 інших студентів, серед яких були і
чоловіки. Після бійні у школі покінчив життя самогубством.
Стрілянина
в Монреалі стала наймасовішим вбивством у Канаді й шокувала багатьох у країні
та світі. Обставини та мотиви злочину викликали жваве обговорення в суспільстві
та привернули увагу до проблеми насильства проти жінок.
Всеукраїнська щорічна акція
«16 днів проти насильства»
Щорічно в Україні з 25 листопада по 10 грудня проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства», яка з 1991 року підтримується міжнародною спільнотою. В нашому дошкільному навчальному закладі "Веселка" №8 ця акція стартувала 25 листопада в Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок.
ГАДЖЕТИ ТА ДІТИ : КОРИСТЬ ЧИ НЕБЕЗПЕКА
Сучасну людину важко уявити без ґаджетів. Комп’ютери, планшети, смартфони використовуються на роботі та на відпочинку, вдома, на вулиці, у громадських місцях. Вони дуже міцно увійшли в наше життя. Діти не залишаються осторонь сучасних технологій і уже досить часто з раннього віку вони користуються сучасними гаджетами. Замість читання книжки дорослі дають дитині планшет або смартфон, в більшості випадків мультфільми діти дивляться не з екрана телевізора, а з маленького екрана гаджета, замість прогулянки на свіжому повітрі вмикають планшет з грою.
Не можна недооцінювати сучасний ігровий та розвиваючий контент: інтерактивні ігри, логічні ігри, ігри, що розвивають моторику дітей, пісні з рухами та багато іншого.
З одного боку, це, начебто, і не погано, завдяки цьому сучасні діти швидше розвиваються і стають частиною інформаційного суспільства. Але виникають питання щодо корисності та небезпеки використання ґаджетів для здоров’я і розвитку дитини.
Психологи вважають, що, незважаючи на достатню кількість красивих і корисних додатків: розвиваючі ігри (пазли, цифри, алфавіт, лабіринти), творчі ігри, пізнавальні ігри (звуки лісу, тварин, навколишній світ), ігри на увагу та логіку, - до двох років цими засобами краще не користуватися. Навіть якщо і показувати їх дитині, важливо, щоб вона не перебувала з ґаджетом один на один. Саме батьки вчать дитину всьому, оточують її турботою, дають відчуття захищеності. Якщо всього нового дитину почне вчити планшет, то довіра до батьків виявиться під питанням. У майбутньому це може призвести до проблем у відносинах і поведінці.
Зовсім позбавляти дитину знайомства з гаджетами нерозумно, оскільки в сучасному світі вона так чи інакше з цим зіткнеться.
На думку педіатра, у перші роки життя дитина дуже активно розвивається, пізнає світ і росте. Допомагати в цьому їй повинні зовнішні стимули з реального світу - ігри, іграшки, які можна помацати, розповіді батьків, а не віртуальна реальність. Давати грати з планшетом краще після двох років, коли у дитини з’являються усвідомлені дії, але не більше години на день, для дітей дошкільного віку - не більше двох годин на день.
У різних країнах проводяться дослідження щодо впливу ґаджетів на здоров’я та розвиток дітей.
Канадські вчені провели довгострокове дослідження за участю майже 2,5 тисяч канадських дітей і з’ясували, що тривале сидіння перед екраном у віці двох і трьох років призводить до низьких результатів у тестах розвитку в трирічному і п’ятирічному віці.
Сучасні діти починають знайомитися з технологіями досить рано, дивлячись телевізор або відео на смартфоні, граючи в різні ігри. Незважаючи на те, що матеріал може бути розвиваючим або освітнім, дослідження говорять про те, що використання гаджетів не прискорює розвиток когнітивних здібностей дітей.
Психологи під керівництвом Шері Мадіган (Sheri Madigan) з Університету Калгарі вивчали зв’язок між часом, проведеним за використанням ґаджетів, і когнітивними здібностями дітей. Протягом декількох років вони спостерігали за 2441 дитиною в віці двох, трьох і п’яти років (47,9 відсотка - хлопчики).
Вчені зібрали дані про те, скільки годин на тиждень кожна дитина дивиться відео. Цю інформацію надали матері учасників, які також повідомили про свій соціально-економічний статус, сімей- ний стан і вік пологів (усе це врахували як побічні змінні при аналізі). Когнітивний розвиток дітей перевірили за допомогою стандартизованого тесту А5()-3, який дозволяє оцінити відповідність розумових здібностей дітей їхньому віку.
У середньому діти проводили перед екранами 17 годин на тиждень у віці двох років, 25 годин у віці трьох років і 10,8 - у п’ять років. Учені з’ясували, що найбільший час використання ґаджетів на тиждень у віці двох років призвів до низьких результатів когнітивного тесту у віці трьох років, а у віці трьох років - до низьких результатів у п’ятирічному віці. При цьому вчені не виявили зворотного зв’язку, тобто низькі показники розумових здібностей не залежали від того, що діти більше часу проводили за гаджетами.
Автори не роблять прямих висновків про при- чинно-наслідковий зв’язок між двома змінними, але відзначають, що він однонаправлений, тобто одна змінна викликає зміни іншої в одних часових рамках, але не навпаки. Вчені зазначають, що надмірне використання ґаджетів може загальмувати когнітивний розвиток маленьких дітей, отже, рекомендують батькам переглянути звички дітей щодо використання ґаджетів для того, аби уникнути можливих негативних наслідків.
Шановні відвідувачи блога!
Пропонуємо вам переглянути просвітницький матеріал на тему протидії насиллю
https://drive.google.com/file/d/1oP0e_mRDgBNN7j3EPsXchlAllToJhgXD/view?usp=sharing
Яким може бути насильство в сім’ї?
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Сексуальне насильство - будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності.
Психологічне насильство - словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Економічне насильство - умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Куди звертатись, якщо зазнали насильства?
Облік і розгляд заяв та повідомлень про застосування домашнього насильства проводиться суб'єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству:
- районними, районними у містах Києві і Севастополі державними адміністраціями та виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад;
- службами у справах дітей;
- загальними та спеціалізованими службами підтримки постраждалих осіб (центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді; притулки для дітей; центри соціально-психологічної реабілітації дітей; соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка); центри соціально-психологічної допомоги; територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг); інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги);
- уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України;
- судом (у випадку заяви про видачу обмежувального припису стосовно кривдника);
- цілодобовим кол-центром з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей.
25 листопада - Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства над жінками
План заходів ДНЗ №8
до Всеукраїнської кампанії "16 днів проти насилля"
у 2021 році
Практичний психолог Пазуха А. А.
Соціальний педагог Охтеменко А. І.
В рамках інформаційно - просвітницької кампанії
"ДЛЯ ДІТЕЙ суспільство без бар'єрів"
Ми живемо в складний час. Перші десятиріччя XXI ст. за пропозицією ЮНЕСКО було оголошене десятиріччям миру та не насильства в інтересах усіх дітей планети. Через військову агресію щодо України наші малята не лише дізналися про негідні дії агресорів, а й багато хто з них стали свідками жахів війни. Та рано чи пізно відступить біда і діти житимуть у світі, орієнтованому на загальнолюдські цінності, зокрема толерантність.
Толерантність, як моральна якість особистості допомагає уникнути конфліктних ситуацій, налагоджувати цивілізовані стосунки з близькими та чужими людьми стосунки з близькими та чужими людьми, відстоювати свої права і не порушувати прав інших. Адже людські стосунки велика цінність, їх треба берегти, розвивати і підтримувати.
І саме дошкільний вік є сенситивним періодом для формування толерантної особистості. Толерантність – не вроджена якість, її треба виховувати поступово і наполегливо, її треба плекати як одну з найцінніших людських чеснот. І ми педагоги маємо навчити своїх вихованців чути і поважати думку інших, ставитись до оточуючих з повагою, прийняти їхню інакшість, необразливо обґрунтовувати власну позицію поступатися, домовлятися, взаємодіяти і створювати толерантне освітнє середовище, в якому кожній дитині буде комфортно. Наш обов’язок виховувати толерантну особистість, якій притаманна доброта, терпіння і взаєморозуміння, повага.
Діти – наше майбутнє. І тільки толерантна особистість побудує прекрасне майбутнє нашої держави.
В рамках Всесвітнього дня ненасилля пропонуємо вам інформацію
Емоційне
насильство
Емоційне
насильство над дитиною – це будь-яка дія, яка викликає у неї стан емоційної
напруги, що наражає на небезпеку нормальний розвиток її емоційного життя.
Зазвичай на
успіх дитини батьки реагують похвалою, почуттям гордості та радістю. Але іноді
батьки реагують протилежним чином: байдужістю і роздратуванням.
Спочатку це
викликає в дитині змішані почуття. Надалі дитина, якій неодноразово доводиться
стикатися з неадекватними реакціями батьків у відповідь на її позитивну
поведінку, швидко втрачає мотивацію на досягнення і почуття гордості, що
супроводжує успіх. Вона робить висновок, що проявляти радість з приводу
досягнень небезпечно і неправильно.
До емоційного
насильства відносяться такі дії стосовно дитини:
– ізоляція,
тобто відчуження дитини від нормального соціального спілкування;
– похмурість,
відмова від обговорення проблем;
– «цькування
заборонами» (наприклад, якщо дитина в певний час не виконав уроки або не
прибрав ліжко, то за цим на певний час слід заборона дивитися телевізор або
гуляти);
– образа;
– тероризування,
тобто неодноразова образа дитини словами й формування стабільного почуття
страху;
– підтримка
постійної напруги, залякування, погрози;
– лайка,
глузування;
– залякування
покаранням («Ще одна двійка або чергова витівка в школі – і я візьмуся за
ремінь»);
– моральний
розклад (корупція), залучення та примус дитини до дій, які суперечать
суспільним нормам і завдають шкоди дитині (примус до вчинення крадіжок,
вживання алкоголю або наркотиків).
Емоційне
насильство над дитиною можна припустити в разі, якщо ви помітите, що батьки
постійно:
– пред’являють
до дитини завищені вимоги, з якими та не в змозі впоратися, що формує низьку
самооцінку і призводить до фрустрації;
– надмірно
суворо карають дитину;
– надзвичайно
критичні стосовно дитини, звинувачують її;
– зляться і
поводяться страхітливо.
Наявність
емоційного насильства можна припускати й на основі ряду ознак у дитини,
наприклад, якщо вона:
– емоційно
несприйнятлива, байдужа;
– сумна,
субдепресивна або у неї виражена депресія;
– смокче пальці,
монотонно розгойдується (аутоеротичні дії);
– замкнута в
собі, задумлива або, навпаки, агресивна;
– «приклеюється»
до будь-якої дорослої людини в пошуках уваги та тепла;
– відчуває нічні
напади страху, погано спить;
– не виявляє
інтересу до ігор.
Фізіологічні
реакції дитини також можуть свідчити про те, що вона є жертвою емоційного
насильства. Сюди відносяться:
– нічний і
денний енурез (нетримання сечі);
– психосоматичні
скарги: головний біль, болі в животі та області серця, скарги на погане
самопочуття і т. д.;
– уповільнений
фізичний і загальний розвиток дитини.
Психологічне
насильство
Психологічне
насильство, попри схожість з емоційним, виділяється в окрему категорію.
Психологічне насильство – це здійснене стосовно дитини діяння, яке гальмує
розвиток її потенційних здібностей.
До
психологічного насильства відносять, наприклад, часті конфлікти в сім’ї й
непередбачувана поведінка батьків стосовно дитини. Через душевне насильство
гальмується інтелектуальний розвиток дитини, ставиться під загрозу адекватний
розвиток пізнавальних процесів і адаптаційні можливості. Вона стає легко
вразливою, знижується здатність до самоповаги. Дитина розвивається соціально
безпорадною, легко потрапляє в конфліктні ситуації й з великою часткою
ймовірності буде відхилятися ровесниками.
Англійський
психолог Аліса Міллер в 1980 р. в книзі «Для твого власного блага» сформулювала
так звану «отруйну педагогіку» – комплекс виховних впливів, які ведуть до
розвитку травмованої особистості:
·
Батьки –
господарі (не слуги!) залежної від них дитини. Вони визначають, що добре і що
погано.
·
Дитина несе
відповідальність за їхній гнів. Якщо вони сердяться – винна вона.
·
Батьки завжди
повинні бути захищені.
·
Дитяче
самоствердження в житті створює загрозу автократичним батькам.
·
Дитину треба
зламати, і чим раніше – тим краще.
Все це повинно
статися, поки дитина ще зовсім маленький, не помічає цього і не може викрити
батьків.
Методи, якими
домагаються слухняності, різноманітні:
·
Психологічні
пастки,
·
обман,
·
лукавість,
·
виверти,
·
відмовки,
·
маніпуляції,
·
тактика
залякування,
·
відкидання
любові,
·
ізоляція,
·
недовіру,
·
приниження,
·
катування,
·
знецінення
дорослими всього того, що робить дитина в сім’ї («У тебе руки не з того місця
ростуть – краще нічого не чіпай!»; «Все одно нічого доброго не вийде!»).
Грунтуючись на
цих «правилах», «отруйна педагогіка» формує у дітей такі деструктивні установки,
уявлення і міфи:
– любов – це
обов’язок;
– батьки
заслуговують на повагу за визначенням – просто тому, що вони батьки;
– діти не
заслуговують на повагу просто тому, що вони діти;
– висока
самооцінка шкідлива, а низька – робить людей альтруїстами;
– ніжність
(сильна любов) шкідлива;
– задовольняти
дитячі бажання неправильно. Суворість, грубість і холодність – хороша
підготовка до життя;
– краще
прикидатися вдячним, ніж відкрито висловлювати невдячність;
– те, як ти себе
поводиш, важливіше того, що ти насправді собою уявляєш;
– батьки не
переживуть, якщо їх образять;
– батьки не
можуть говорити дурниці або бути винними;
– батьки завжди
праві, вони не можуть помилятися.
Сумлінне
дотримання правил «отруйної педагогіки» формує залежну особистість з низькою
соціальною толерантністю, з «убитою душею», яка, виростаючи, сама стає
«душогубом». Батьки абсолютно щиро переконані, що роблять все для блага дитини,
при цьому її калічать.
Закони
міжпоколінної передачі невблаганні, і все повторюється знову, але вже в новому
поколінні.
А. Міллер серед
батьківських мотивів виділяє наступні:
– несвідома
потреба перенести на іншого приниження, якому вони самі колись піддавалися;
– потреба дати
вихід пригніченим почуттям;
– потреба мати
живий об’єкт для маніпулювання, мати його у своєму розпорядженні;
– самозахист, в
тому числі потреба ідеалізувати власне дитинство і власних батьків за допомогою
догматичних додатків (перенесення) батьківських педагогічних принципів на свою
дитину;
– страх проявів,
які у них самих колись були придушені, проявів, які вони бачать у своїх дітях,
тих, що мають бути знищені в самому зародку;
– бажання взяти
реванш за біль, який батьки колись пережили.
Очевидно, що
якщо є хоча б один з перерахованих мотивів, то шанс змінити батьківський патерн
поведінки досить невисокий.
Однак все це не
означає, що діти повинні виховуватися без жодних обмежень. Ненасильницька
комунікація грунтується на повазі з боку дорослих, терпимості до дитячих
почуттів, природності педагогічних впливів, тобто, залежно від педагогічних
принципів.
З книги І.
Малкіної-Пих “Екстремальні ситуації”