вівторок, 22 вересня 2020 р.

Про особливості розвитку дітей 4 року життя

 

Про особливості розвитку дітей 4 року життя

Розвиток самосвідомості і виділення (виокремлення) образу «Я» сти­мулюють розвиток особистості й індивідуальності. Малюк починає чітко усвідомлювати, хто він і який він. Внутрішній світ дитини наповнюється суперечностями: вона прагне самостійності і в той же час не може впора­тися із завданням без допомоги дорослого, дитина любить рідних, вони для неї дуже значущі, але вона сердиться на них через обмеження її свободи.

          


    До оточуючих у дитини формується власна внутрішня позиція, яка характеризується усвідомленням своєї поведінки та інтересом до світу дорослих.

            Агресивність і невтомність малюків у цьому віці виявляється в постій­ній готовності до діяльності. Дитина вже вміє пишатися своїми успіхами й критично оцінювати результати своєї праці. У неї формується здатність до цілепокладання: чіткіше уявити результат, порівняти його зі зразком, визначити відмінності.

            У цьому віці дитина вміє сприймати предмет, не обстежуючи його. Таке сприйняття предмета додає дитині здатності повніше відображати навко­лишню дійсність.

            На базі наочно-дієвого мислення до чотирьох років у дитини має сфор­муватися наочно-образне мислення. Іншими словами, відбувається поступове перенесення дій дитини з конкретного предмета на всі інші.

            Як і в ранньому віці, в три-чотири роки у дитини переважає відтворююча уява, тобто дитина здатна лише відтворювати образи, запозиченій з казок і розповідей дорослих. Великого значення в розвитку уяви дитини» набувають досвід і знання дитини, її кругозір. Для дітей цього віку характерне змішування елементів, змішування реального і казкового. Фанта-Я стичні образи, що виникають у малюка, емоційно насичені і реальні для нього.

            Пам'ять дошкільника трьох-чотирьох років мимовільна, характеризується образністю. Його діяльності більш притаманне пізнавання, ніж запам'ятовування. Добре запам'ятовується тільки те, що було безпосередньо пов'язане з його діяльністю, було цікавим і емоційно забарвленим?! Все, що запам'яталося, зберігається надовго.

            Дитина не здатна тривалий час утримувати свою увагу на якомусь одному предметі, вона швидко переключається з однієї діяльності на іншу.

            В емоційній сфері — ті ж тенденції, що й на попередньому етапі. Характерні різкі перепади настрою. Емоційний стан дитини залежить від і фізичного комфорту. На настрій починають впливати стосунки з однолітками та дорослими. Тому характеристики, які дитина дає іншим людям, дуже суб'єктивні. Проте емоційно здоровому дошкільнику властивий оптимізм.

            У три-чотири роки діти починають засвоювати правила взаємостосунків в групі однолітків, а потім паралельно ще й контролюються дорослими.

Також на цей вік припадає перша криза – криза трирічного віку.

 

Криза трирічного віку

 

Криза трирічного віку - це період «відділення» дитини від дорослого. Можна навіть назвати цей період часом становлення особистості дитини. Це, безумовно, важкий час для батьків, бо у цей період дитина може стати начебто некерованою, дуже примхливою, гостро конфліктувати з близькими. Але від того, як батьки поведуть себе, багато в чому буде залежати, яким виросте їхня дитина: пасивною або активною, наполегливою і незалежною або боязкою і невпевненою у собі. Особливо сильно криза 3 років проявляється в сім'ях, де дитина єдина.

Криза трьох років може початися вже з 2,5 років, а закінчитися в 3,5 – 4 роки. В окремих дітей вона є яскраво вираженою, в інших, навпаки, криза починається і завершується непомітно.

Головний зміст кожної вікової кризи — це формування новоутворень, тобто виникнення нового типу стосунків дитини з дорослими, зміна одного виду діяльності іншим. Для кризи трьох років, згідно з дослідженнями учених і психологів, найважливішим новоутворенням є виникнення нового відчуття «Я» та «Я сам». За перші три роки свого життя маленька людина освоюється у навколишньому світі, звикає до нього і виявляє себе як самостійна психічна істота. У цьому віці настає момент, коли дитина ніби узагальнює весь досвід свого раннього дитинства, і на основі реальних досягнень у дитини складається власне ставлення до себе, з'являються нові характерні риси. До цього віку все частіше ми можемо чути від дитини займенник «я» замість власного імені, коли вона говорить про себе. Дитина починає усвідомлювати себе як окрему людину зі своїми бажаннями й собливостями, отже, з'являється нова форма самосвідомості. Правда, усвідомлення «Я» трирічного карапуза ще відрізняється від нашого. Воно орієнтоване не всередину себе, а зовні: оцінка свого досягнення і зіставлення її з оцінкою тих, хто його оточує. Усвідомлювати своє «Я» малюк починає під впливом зростаючої практичної самостійності. Саме тому «Я» дитини так тісно пов'язане з поняттям «Я сам. Дитина вже випробовує свої сили, перевіряє спроможності. Вона утверджує себе, і це сприяє появі дитячої самолюбності — найважливішого стимулу до саморозвитку і самовдосконалення. Кожен з батьків і вихователь, напевно, не раз стикався із ситуацією, коли швидше й зручніше було зробити щось за дитину: одягнути її, нагодувати, відвести в потрібне місце. До якогось віку це проходило «безкарно», але з трьох років збільшена самостійність може досягти тієї межі, коли малюку просто життєво необхідно випробовувати, робити все це самому. При цьому дитині важливо, щоб дорослі серйозно ставилися до її самостійності. І якщо дитина не відчуває, що на неї зважають та шанують її думку і бажання, вона починає протестувати. Зазвичай давати трирічному малюку право на повну самостійність аж ніяк неможливо: адже, вже багато що освоївши для свого віку, малюк ще не повністю усвідомлює свої можливості, не вміє висловлювати думки, планувати. Стосунки дитини з батьками повинні увійти до якісно нового русла і бути засновані на повазі та терпінні батьків. Намагаючись одним словом описати те найважливіше, що набуває дитина унаслідок кризи трьох років, можна його назвати гордістю за досягнення. Це є цілком новим комплексом поведінки, в основі якої лежить ставлення до дійсності, до дорослого, що склалося у дитини упродовж раннього дитинства, обумовлене власними досягненнями.

Суть нового поведінкового комплексу полягає ось у чому: по-перше, дитина починає прагнути до досягнення результату своєї діяльності настирливо, целеспрямовано, незважаючи на складнощі та невдачі, що зустрічаються. По-друге, з'являється бажання продемонструвати свої успіхи дорослому, без схвалення якого ці успіхи значною мірою втрачають свою цінність. По-третє, в цьому віці з'являється загострене почуття власної гідності — підвищена образливість, несподівані емоційні спалахи, чутливість щодо визнання досягнень батьками, бабусями й іншими значущими і важливими в житті малюка людьми.

 

Симптоми кризи 3-річного віку

Криза 3-річного віку характерізується наявністю певних симптомів. Психологи визначили декілька основних ознак, що сигналізують про наявність у дитини саме кризи трирічного віку.

 

·         Упертість.

У кризовий період - це одна з найяскравіших рис характеру. Дитина упирається з приводу та просто так. Головним його прагненням в цей період є досягнення необхідного, а не бажаного. Якщо мама покликала дитину їсти, вона буде твердити: "Не піду", навіть якщо їй хочеться їсти.

Батьки, прагнучи виховати слухняну дитину, намагаються їй "піддати", наказують її, тиснуть на малюка. Така поведінка - далеко не кращий вихід з цієї ситуації. Дитина, намагаючись реабілітувати себе, буде провокувати ще більше таких ситуацій, намагаючись показати своє "Я".

 

·         Негативізм.

Проявляється у прагненні малюка зробити все навпаки, навіть всупереч своїм бажанням. Іноді непослух дитини батьки сприймають як негативізм. Коли дитина не слухається батьків, вона діє так, як їй хочеться, задовольняючи своє бажання. При негативізмі вона йде наперекір навіть собі. Негативізм зазвичай з'являється лише з батьками та близькими людьми, чужих сторонніх людей дитина слухається, поводиться спокійно і поступливо.

Іноді негативізм дитини виглядає смішно: вона настільки сильно висловлює свою незгоду, що, показуючи на собаку, каже: "не собака", або ще щось подібне в цьому дусі.

 

·         Норовистість.

Дитина починає висловлювати всілякі протести не тільки проти своїх бажань і волі батьків, але й проти звичайних дії,і проти існуючого укладу. Протестує вона проти прийнятих правил, не погоджується виконуватити зуби, митися).

 

·         Свавілля.

Це прагнення виконувати самостійно всі дії та операції, незважаючи на те, що у дитини не вистачить умінь або сил їх виконати.

Дуже часто дитині забороняють робити основну масу операцій - цього робити не варто, нехай малюк переконається сам, що це йому ще не під силу.

 

·         Знецінення.

Це характеризується тим, що дитина, ще вчора висловлювала прихильність і любов до батьків, близьких людей, а сьогодні починає обзивати їх різними нехорошими і лайливими словами. Улюблені іграшки їй теж перестають подобатися, вона їх починає обзивати, а іноді кидати, розбивати, рвати.

У період кризи поведінка малюка непередбачувана, імпульсивна і направлена в основному негативно. Дитина - це маленький руйнівник, який всіляко намагається керувати батьками, відстояти свою точку зору, він хоче, щоб його бажання виконували. З дитиною досить часто трапляються істерики і різкі зміни настрою.

 

Що робити батькам у період кризи 3 років

Дозволити дитині діяти самостійно, але контролювати. Причому контролювати потрібно не стільки дії самого малюка, скільки простір навколо нього. Ваша дитина хоче пролізти під столом? Нехай, тільки підставте руку, щоб вона не вдарилася. Хоче від вас відбігти - прослідкуйте, щоб вона не зникла з очей. Хоче їсти сама ложкою - нехай, простежте тільки, щоб поруч не було ножа. Подібне ставлення до дитини дозволить їй відчувати себе впевнено.

Часто спроби дитини бути самостійною дуже нервують батьків, простіше і швидше самим одягнути, нагодувати і умити. Але якщо ви не дозволите їй робити це зараз, то в майбутньому не нарікайте, що ваша дитина ледача і несамостійна.

Роздратування дорослих цілком природньо, це почуття можна зрозуміти. Адже, насправді дитина ще дуже небагато може зробити сама, вона незграбна, у неї багато чого не виходить. До того ж вона непослідовна у своїй поведінці: з одного боку, наполягає на своєму, з іншого - виявляється абсолютно безпорадною перед найпростішим завданням. Але ви повинні ставитися до цього спокійно, так як, відчувши ваше роздратування, дитина може випробувати почуття сорому від своєї недолугості і відмовитися від спроб бути самостійною. Нехай зробить так, як уміє, і не забудьте її похвалити! Абсолютно неприпустимі глузування й іронія. У такій ситуації дитина може вирішити, що краще залишатися маленькою і залежною, у всякому разі, маленьких і безпомічних не лають.

 

 

Критерії підготовки дітей до школи. Мотиваційна готовність

 Критерії підготовки дітей до школи. Мотиваційна готовність

Розвиток мотивації до шкільного навчання передбачає формування уявлень дошкільника про те, яким буде навчання в школі, знань про те, яким буде його завтрашній день, і підготовку дитини до нього якдо радісної події. Тому дорослим потрібно з'ясувати зміст і характер стихійних уявлень дитини про школу та корегувати їх.

Саме тому важливо дібрати такі заходи роботи, які полегшать процес адаптації до школи. Цьому допоможуть спеціальні ігри та завдання, які дадуть змогу дитині легко і швидко впоратися з труднощами у навчанні та сформують правильне уявлення про школу.




Велике значення у ставленні дитини до школи відіграють батьки. Саме їх ставлення вирішальне у ставленні дитини до навчання, тому що авторитет батьків безперечний. Завдання батьків переконати дитину в необхідності й важливості навчання, зацікавити школою, зробити її привабливою та бажаною.

Для цього батьки можуть використовувати спільні види діяльності з дитиною:

  • пограйте з дитиною в школу. Будьте вчителем і дозвольте побути вчителем дитині. Влаштуйте уроки малювання, фізкультури, природознавства, математики, читання;

  • розкажіть дитині про своє навчання в школі: які були цікаві історії, що найбільше приваблювало;

  • читайте малюку оповідання про школу;

  • влаштуйте перегляд мультфільмів на шкільну тематику;

  • залучіть дідусів і бабусь до шкільної пропаганди. Немає нічого цікавішого, як дізнатися від бабусі, якими школярами були мама й тато;

  • влаштуйте екскурсію до школи, якщо дитина ще там не була;

  • заздалегідь познайомте дитину з учителькою та майбутніми першокласниками.

Батьки — це вчителі найважливішої школи в світі — школи становлення особистості, де немає вихідних і канікул. Найважливіше для дитини — гармонія взаємин між членами родини, позитивний психологічний клімат, пріоритет духовних цінностей, високий рівень культури.

Висновки про мотиваційну готовність дошкільника до навчання у школі:

  • мотиваційна готовність полягає у бажанні дитини вчитися, її ставленні до школи і навчання як до серйозної діяльності;

  • структура мотиваційної готовності включає пізнавальні й соціальні мотиви при провідній ролі останніх;

  • розвиток мотиваційної готовності дитини до шкільного навчання передбачає формування правильних та різнобічних уявлень і знань дитини про школу, про шкільні вимоги; емоційно-позитивного ставлення до майбутнього навчання та розвиток пізнавальної активності дітей;

  • педагогічними засобами формування готовності дошкільника до навчання у школі є читання книжок про школу, знайомство з деякими правилами поведінки учня, відвідування школи; прийом аналізу дитячих робіт дорослим спільно з вихованцями; ігри «У школу».


Першокласник сьогодення і першокласник в минулому – різні поняття. Тому, щоб адаптація до школи проходила успішно і у дитини не зникло бажання вчитися, малюк повинен бути ГОТОВИЙ ДО ШКОЛИ.

Існує ряд показників, за якими ми можемо визначити чи готова дитина до школи. Тут зібрані всі основні критерії.

Отже, було б добре якби дитина змогла б:

 

1. Назвати себе (П. І. Б.), маму, тата, бабусю, дідуся (орієнтація у внутрішньосімейних зв’язках).

2. Знати пори року, кількість і назви місяців у році, днів у тижні. Знати які зараз рік, тиждень, день. Вміти відповісти на питання типу «Коли птахи відлітають на південь», «Коли холодно і іде сніг», «в який день люди не ходять на роботу», «В яку пору року листя жовтіє» …

3. Розказати назви всіх оточуючих її предметів: меблі, посуд, одяг, побутові та електроприлади, рослин, тварин, явищ природи, назви улюблених мультфільмів, казок, книжок, імена улюблених героїв.

4. Бути в змозі написати або скопіювати просту фразу, наприклад, «він їв суп».

5. Прямий і зворотний відлік в межах 10.

6. Вміти складати і віднімати числа в межах 10.

7. Володіти навичками узагальнення (в картинках вибрати що об’єднує …), виключення з ряду.

8. Знаходити схожість і відмінності між предметами.

9. Вміти скласти розповідь за картинкою або за серією картинок.

10. Знати основні геометричні фігури – коло, овал, прямокутник, трикутник, квадрат, вміти їх намалювати.

10. Запам’ятати 5-7 слів з 10 чітко названих.

11. Вміти розповісти напам’ять невеликий вірш.

12. Вміти відповісти на питання: що буває раніше – обід чи вечеря, хто більший – корова або коза, у корови дитинча теля, а у коня …

13. Знати 10-12 основних кольорів.

14. Вміти намалювати фігуру людини з усіма основними частинами тіла.

15. Слухати казку і переказати ключові події.

16. Утримувати увагу на заданому виді діяльності 10 хв.

17. Розуміти що таке школа, чим там займаються і навіщо туди ходять.

18. Вміти визначати напрямок: вперед, назад, направо, наліво, вгору, вниз.

19. Уважно слухати і виконувати завдання, які пропонуються в усній формі.

20. Може самостійно виконувати необхідне завдання за зразком, який сприймається зором.

Фізіологічні показники:

1. Зміна не менше 2 молочних зубів.

2. Дитина може дістає рукою через верхівку до верхньої частини протилежного вуха (Філліпінський тест).

3. Якщо дитина стоїть боком проявляється прогин хребта в попереку.

4. Яскраво проявляються суглоби на пальцях і колінах.

5. Вміє кидати і ловити м’яч.

6. Вміє зав’язувати шнурки, застібати ґудзики, блискавки – це ознака розвитку дрібної моторики.

7. При рукостисканні – її великий палець вгорі.

8. Скачок в зрості.

9. Може повторити прості пальчикові ігри (наприклад, по столу переминати пальцями, зробити пальцями «перемога» і т. д.).

Оскільки шкільна зрілість, як і загалом увесь розвиток дитини, підкоряється закону нерівномірності розвитку психічних функцій, кожна дитина має свої сильні сторони і зони найбільшої уразливості. Для того щоб батьки  могли самі оцінити підготовленість дитини, можна виконати  невеликий тест.

Чи готова дитина до школи ?

  • Чи хоче Ваша дитина йти до школи?

  • Чи думає Ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво?

  • Чи може Ваша дитина самостійно сидіти над якоюсь справою, яка потребує зосередженості впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати конструктор)?

  • Чи Ваша дитина у присутності незнайомих людей анітрохи не соромиться?

  • Чи вміє Ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень?

  • Чи може Ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?

  • Чи правильно, що Ваша дитина має «тверду руку» ( вміє проводити рівні, не тремтячі лінії) ?

  • Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки (не виходить за контури малюнка)?

  • Чи може Ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?

  • Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?

  • Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?

  • Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі: помідори, морква, цибуля)?

  • Чи любить Ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?

  • Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

  • Чи має ваша дитина елементарні навички самообслуговування ?

  • Чи вміє дитина спілкуватися з іншими дітьми?

  • Чи має Ваша дитина хороший словниковий запас?

  • Чи знає ваша дитина назви букв, цифр?

Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту. Отже, якщо їх:

15 – 18 –дитина готова йти до школи, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна легко подолати;

10 – 14 – дитина багато чого навчилася, а запитання, на які батьки  відповіли “ні”, підкажуть їм, над чим іще потрібно попрацювати;

9 і менше – час звернутися до фахівців, дитина  потребує додаткових  занять з підготовки  до навчання у школі.

Результати можуть розчарувати батьків, але слід пам’ятати, дитина не народжується першокласником, готовність до школи – це комплекс здібностей, що піддаються корекції.  Добираючи завдання, складаючи корекційну програму для дитини потрібно  врахувати  її слабкі місця розвитку, в цьому  можуть допомогти  спеціалісти: практичний психолог, дефектолог та логопед.


пʼятниця, 15 травня 2020 р.

12 запитань, які варто ставити дітям для покращення їхнього мислення


12 запитань, які варто ставити дітям для покращення їхнього мислення

Люблячим батькам важливо покращувати мислення своєї дитини та її поведінку. Адже вони визначають, як дитина інтерпретуватиме світ.
Коли ви ставите дитині правильні запитання, то заохочуєте її до позитивних змін у поведінці і дозволяєте їй якнайкраще використовувати доступні ресурси.

Ми зібрали 12 запитань, котрі допоможуть не лише покращити мислення дитини, але й зміцнити її стосунки з батьками.

№1
Які 5 слів найкраще тебе опишуть?
Це запитання скеровує дітей туди, де вони знають себе. Тому мають уявлення про те, що інші люди можуть думати про них. Це дає дитині хорошу відправну точку, яка є важливою для формування правильного уявлення про себе.
№2
Що ти полюбляєш робити такого, що робить тебе щасливим?
Деякі діти скажуть, що комп’ютерні ігри. Це нормально. Нещодавнє дослідження показало, що це має багато психологічних переваг. Комп’ютерні ігри навіть зближують подружжя, якщо воно грають разом. Суть цього запитання – спрямувати увагу дитини на речі, які роблять її щасливими. І відкрити очі на те, що вона може збільшити час на активності, які приносять насолоду. Ймовірно, це навчить дитину займатись тим, що вона любить у майбутньому.

№3
Чого ти можеш навчити інших?
Сенс питання у тому, щоб навчити дитину: життя крутиться не лише навколо неї і її інтересів. Життя – це про всіх нас і про те, як ми можемо допомогти один одному. Питання також допоможе дитині почуватись цінною і сповненою сил. Покаже їй, що вона особлива і має що запропонувати іншим. Це формує відчуття впевненості в собі і заохочує до навчання.

№4
Що найгірше/найкраще трапилось з тобою?
Життя – це поєднання доброго і поганого досвіду. Дитині потрібно зрозуміти це у ранньому віці, щоб вона могла психологічно підготуватись до життя. Сенс цього запитання – допомогти малюку це усвідомити. Допомогти зрозуміти дитині з її власного досвіду, що погані речі не тривають вічно. Сонце завжди виходить після шторму. Ви також можете отримати від дитини інформацію, що її болить і в через що їй потрібно допомогти пройти.

№5
Чого ти навчився з найкращого/найгіршого випадку, що трапився з тобою?
Кажуть, досвід – найкращий вчитель. І це правда. Важливо, щоб діти робили висновки з власного досвіду, доброго і поганого, а також ситуацій, які трапляються з їхніми батьками і вчилися з цього. Коли дитина вчиться з власного досвіду, малоймовірно, що вона повторить ті ж помилки у майбутньому.

№6
З усіх речей, які ти зараз вчиш, як ти гадаєш, що тобі найбільше потрібні у дорослому віці?
Сенс цього питання: нагадати дітям, що вони колись виростуть, тому треба починати жити з певною метою. Це також скеровує дітей, що вони повинні робити уже зараз. Коли дитина розуміє цінність того, що вона вчить і як це допоможе їй у майбутньому, це може мотивувати її насолоджуватись такими речами як читання, навчання і пізнавання.

№7
Якби ти міг повернутись у часі на три роки і поговорити з самим собою, що б ти собі порадив?
Це запитання може спровокувати веселу розмову, яка допоможе дізнатись про минулі проблеми, які завдали болю вашій дитині. А дитина вироблятиме звичку вчитися на своїх помилках. Питання відкриває широкі можливості для того, щоб поговорити з дитиною про те, як справлятись з розчаруваннями в житті.
№8
За що ти найбільше вдячний?
Це питання заохочує дітей лічити чудові життєві моменти і поглянути на світлий бік життя. Суть у тому, щоб навчити дитину дивитись на речі в перспективі, оглядатись навколо і цінувати те, що є у житті, незважаючи на масштаби: родина, друзі, хороша школа і навіть їжа. Це може допомогти вашій дитині покращити загальне відчуття щастя, оскільки є міцний зв’язок між вдячністю і щастям.
№9
Як ти гадаєш, як люди почуваються, коли…?
Дітям просто фокусуватись на їхніх власних почуттях, зневажаючи почуттями інших. Хоча ставити себе на місце інших – важлива річ у житті для побудови міцних стосунків і уникнення конфліктів. Важливо навчити дитину враховувати почуття інших людей і виявляти емпатію. Щоб розвинути співпереживання у дитини, запитайте її, як хтось інший почувається, коли… Варіанти можуть бути різними: падає з велосипеда, коли його ображають словами, штовхають, тощо.
№10
Як ти думаєш, яким буде твоє майбутнє?
Це питання спрямовує дітей подумати про майбутнє і спланувати його. Воно допоможе дитині замислитись, ким вона хоче бути, коли виросте і як це – бути дорослішою. Ви помітите, що дитина прагне побачити, як ви можете допомогти їй реалізувати мрію.
№11
Як ти думаєш, хто з твоїх друзів мені подобаються найбільше? Чому?
Колектив має великий вплив на ваше мислення і поведінку. Якщо поруч з вами завжди негативні люди, ваша поведінка почне видозмінюватись до негативної. Якщо поруч – позитивні люди, ваше мислення змінюватиметься в кращий бік. Це запитання допоможе зрозуміти, хто і як з друзів вашої дитини на неї впливає.
№12
Якби ти міг вирости і стати знаменитим, у чому ти б хотів прославитись?
Це запитання спрямовує дітей подумати про справжнє значення успіху і спадщини, яку вони б хотіли по собі залишити. Чи успіх лише у грошах, чи є щось більше за них? За що ви хочете, щоб люди вас пам’ятали? Відповідь дитини допоможе вам визначити її тип характеру і виявити, хто є її моделлю для наслідування.
Джерело: tutkatamka.com.ua


четвер, 14 травня 2020 р.

РОЗВИТОК ТАКТИЛЬНОЇ СИСТЕМИ ДИТИНИ


РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО РОЗВИТКУ ТАКТИЛЬНОЇ СИСТЕМИ ВАШОЇ ДИТИНИ

Сенсорно-моторна інтеграція – це несвідомий процес в нашому мозку, який організовує і фільтрує інформацію отриману від органів чуттів і дозволяє людині усвідомлено і адекватно діяти. Іншими словами, – це нормальна взаємодія наших почуттів, яка дозволяє виконувати повсякденні дії і адекватно функціонувати в соціумі.



КЛАСИФІКАЦІЯ СЕНСОРНИХ СИСТЕМ:
·                 Зорова
·                 Слухова
·                 Нюхова
·                 Смакова
·                 Тактильна (відчуття дотику)
·                 Вестибулярна (відчуття руху/рівноваги)
·                 Пропріоцептивна (відчуття положення тіла від м’язів, сухожиль, суглобів).

2 РІВНІ ПОРУШЕННЯ СЕНСОРНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
– Гіпочутливість (слабка чутливість) означає, що мозок сприймає сигнали, які надходять від рецепторів, які недостатні, слабкі. І тоді організм вимагає підсилення цих сигналів.
– Гіперчутливість (підвищена чутливість) мозок сприймає сигнали, які йдуть від рецепторів, як дуже сильні, такі, що можуть становити небезпеку.
ТАКТИЛЬНА СЕНСОРНА СИСТЕМА
Забезпечує відчуття дотику, температури зовнішніх об’єктів. З почуттям дотику дитина ідентифікує частини тіла, дізнається про обійми, погладжування, дотик. Дотикова система отримує інформацію від рецепторних клітин шкіри, які розташовані по всьому тілу.

СИМПТОМИ ПОРУШЕННЯ ФУНКЦІЇ ТАКТИЛЬНОЇ СИСТЕМИ:

При Гіперчутливості дитини:
• Відчуває страх, тривогу або агресію при легкому або несподіваному дотику.
• Не любить, коли беруть на руки або міцно обіймають: може вигинатися, кричати і вириватися.
• Болісно реагує на переодягання.
• Боїться або уникає знаходитися в безпосередній близькості від інших людей або дітей (особливо в чергах).
• Не любить, коли розчісують волосся.
• Уникає групових взаємодій через страх чужих несподіваних дотиків.
• Не любить поцілунки, витирає місце поцілунку.
• Сприймає як тортури краплі дощу, воду з душу або подих вітру по шкірі.
• Видає гіперреакцію при легких порізах, подряпинах або укусах тварин.
• Відмовляється носити новий або жорсткий одяг, одяг з грубої тканини (водолазки, джинси, головні убори або ремені і т.д.)
• Уникає / не любить / відчуває відразу до «брудних ігор», наприклад, в пісок, глину, воду, клей, пластилін, і т.д.
• Дратують шви на шкарпетках, через це може відмовлятися носити їх.
• Не любить, коли стрижуть волосся або нігті.
• Пручається при чищенні зубів.
• Вередує в їжі, їсть тільки їжу певного смаку і консистенції, уникає їжі зі змішаною текстурою, не любить пробувати нову їжу.
• Відмовляється ходити босоніж по траві або піску.

ЯК РОЗВИВАТИ
• Ніколи не примушуйте дитину торкатися неприємних, на їх думку, субстанцій!
• Поступово, ненав’язливо і обережно привчайте дитину до ігор з пластиліном чи піском.
• Створіть вдома окремий куточок, наповнений іграшками з різних матеріалів. Іграшки мають бути дуже привабливі, щоб дитина хотіла з ними гратися. Важливо, щоб дитина обирала їх разом з вами.
• Замість пластиліну і глини спробуйте тісто (воно м’яке, не липне до рук).
• Замість звичайного піску спробуйте кінетичний.
• Підбирайте вільний, легкий одяг з натуральних тканин.
• Намагайтеся не порушувати особистий простір дитини, дотримуйтеся дистанції.
• Навколишнє середовище такої дитини має бути добре організованим, в кімнаті повинен бути порядок і предмети повинні лежати на своїх місцях – в такій кімнаті дитина буде відчувати себе впевненіше.

При гіпочутливості дитини:
• Дуже міцно і часто обіймається з усіма.
• Прагне торкатися до всього і всіх.
• Відчуває дотик тільки тоді, коли він здійснений з підвищеною силою.
• Любить закутуватися, качатися по підлозі чи по землі.
• Може обмацувати чи облизувати предмети, щоб краще їх відчути.
• Не реагує на пошкодження (наприклад, порізи або синці), при цьому не боїться уколів (навіть може говорити, що любить уколи!)
• Може проявляти самоагресію: щипати себе, кусати або битися головою об стіну.
• Часто робить боляче іншим дітям або тваринам під час гри.
• Часто торкається до різних поверхонь або об’єктів (наприклад, ковдри).
• Прагне до контакту з поверхнями і матеріалами, що забезпечують потужну тактильну взаємодію.
• Дуже прагне до ігор, які передбачають метушню.
• Любить вібрації.

ЯК РОЗВИВАТИ:
• Ігри з водою, піском, брудні ігри
• Ліплення з пластиліну, глини.
• Робота з природніми матеріалами.
• Використовуйте масажери для рук, пальців
• Ігри з закутуванням, вкриванням.
• Часто обіймайтеся.
• Дозволяйте торкатися до різних видів матеріалів.
• Ігри з слаймами, лизунами, антистресовими іграшками.
• Використовуйте різноманітні матеріали, привабливі за візуальними й тактильними властивостями, різні за фактурою та складом.
• Корисні ігри у сенсорних коробках.
• Пропонувати дітям одягати вбрання з різних матеріалів – це дасть можливість переживати різні відчуття від незвичайного одягу