22 способи подбати про себе й зробити життя кращим

 

22 способи подбати про себе й зробити життя кращим

 

        Сьогодні заведено багато говорити про важливість турботи про себе – і недаремно! Звичайно, вона не вирішить всіх проблем, але все ж таки допоможе стати трішки щасливішим. Як саме подбати про себе?

1. ПОЧНІТЬ ВЕСТИ ЩОДЕННИК ВДЯЧНОСТІ

Це займе лише кілька хвилин на день, а користь принесе колосальну. Адже почуття подяки впливає навіть на мозок! Фіксація на папері всього того доброго, що трапилося з вами протягом дня, і великих досягнень, і маленьких радостей допоможе знизити рівень стресу, поліпшити сон і «прокачати» емпатію, а значить, і налагодити спілкування з оточенням.

«Немає “правильного” та “неправильного” способу вести такий щоденник, — коментує клінічний психолог Джон Лі. — Головне — робити це регулярно, щодня, наприклад перед сном».
 

2. ЗРОБІТЬ 5 ГЛИБОКИХ ВДИХІВ І ВИДИХІВ

«Стрес по-різному проявляється фізично. У багатьох, наприклад, починаються проблеми з системою травлення, — пояснює психіатр Аманда Ґолдштейн. — Почавши дихати глибоко і розмірено, ви повідомите своєму мозку, що реакції «бий або біжи» немає потреби, і це допоможе тілу розслабитися».
 

3. ЗАВЕДІТЬ ЛАМПУ ДЛЯ СВІТЛОТЕРАПІЇ

«Ви, напевно, знаєте, що циркадні ритми регулюють наш цикл сну та неспання, що впливає на функціонування тіла і на нашу поведінку, — нагадує Ґолдштейн. — Тому так важливо отримувати свою порцію сонячного світла вранці, а якщо такої можливості немає (наприклад, ви працюєте в кімнаті без вікна або світло в нього вранці не потрапляє), варто задуматися про покупку спеціальної лампи. Вона стане для вас джерелом енергії та гарного настрою (і, до речі, з нею ви будете ефектніше виглядати на робочих дзвонах у зумі)».
 

4. ПИЙТЕ ВОДУ

Порада, що набила оскому, проте відомо, що, наприклад, 75 % американців п'ють менше чистої води, ніж слід було б. Не допускайте зневоднення — дбайте про свій організм вчасно.

5. НАЗИВАЙТЕ ТЕ, ЩО ПЕРЕЖИВАЄТЕ

«Відомо, що назва негативних почуттів, які ми відчуваємо, скорочує рівень стресу на 50 %», — стверджує лікар загальної практики Аріелла Морров. Що ж, якщо так, варто, як мінімум, спробувати.
 

6. ПЕРЕТВОРІТЬ ДОГЛЯД ЗА ШКІРОЮ ТА ТІЛОМ У МОМЕНТИ ТУРБОТИ ПРО СЕБЕ

Залийте аромалампу з відповідним ефірним маслом, поки наносите на шкіру крем або зволожувальний лосьйон. Хоча б раз на тиждень виділяйте час для улюбленої процедури, наприклад, для косметичної маски. Увімкніть музику, відключіться ненадовго від справ і просто насолоджуйтеся.

7. ПРОВОДИТЕ БІЛЬШЕ ЧАСУ НА ВУЛИЦІ

Навіть якщо на вулиці холодно та сльота, ковток свіжого повітря ніколи не зашкодить. Коротка прогулянка краща, ніж її відсутність, особливо в середині напруженого робочого дня. Якщо немає можливості залишити телефон вдома або в офісі, хоча б покладіть його в кишеню, щоб він не заважав спостерігати за тим, що відбувається навколо.
 

8. РОБІТЬ РОЗТЯЖКУ

«Ми знаємо про те, як важливо робити зарядку і в цілому займатися спортом, але змусити себе почати так непросто. Хороша новина в тому, що навіть за звичайного стретчингу виділяються ендорфіни, які допомагають знизити біль — у тому числі й емоційний», — нагадує клінічний психолог Шаронда Браун.

9. БІЛЬШЕ СПІЛКУЙТЕСЯ З ДРУЗЯМИ

«Душевна розмова за чашкою кави здатна змінити весь напрям дня», — впевнена Браун. Так що проявляйте ініціативу і частіше самі пишіть і телефонуйте тим, хто вам приємний.
 

10. СПРОБУЙТЕ АКУПУНКТУРУ

Дослідження показують, що акупунктура допомагає знизити стрес і тривожність. Якщо цей метод вам не підходить, підберіть будь-який інший та практикуйте його на регулярній основі.

11. ПРОСІТЬ ПРО ДОПОМОГУ, ЯКЩО ВІДЧУВАЄТЕ, ЩО НЕ СПРАВЛЯЄТЕСЯ

«Про всяк випадок, якщо ви раптом сумніваєтеся: ні, це не ознака слабкості, — нагадує психолог Девід Раковскі. — Попросіть близьких або друзів кілька годин доглянути ваших дітей. Нехай партнер зробить за вас справи вдома, які ви давно відкладали. Якщо немає сил стояти біля плити, замовте доставку. Бережіть себе та вчіться делегувати».
 

12. НАГАДУЙТЕ СОБІ, ЩО ЧУЖИЙ НАСТРІЙ — НЕ ВАША ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

«Не приймайте все, що люди говорять і у що вірять, на свій рахунок, — пропонує психолог і фахівець із питань сім'ї та шлюбу Андреа Діндінджер. — Мова не про те, щоб ображати інших, а про те, що ви абсолютно точно не відповідаєте за їхній настрій».
 

13. СПРОБУЙТЕ СЕБЕ В РОЛІ ВОЛОНТЕРА

Давно відомо, що допомога іншим ефективна у боротьбі зі стресом, а догляд за тваринами ще й сприяє зниженню симптомів ПТСР, депресії, тривожності та інших станів.
 

14. ЗАВЕДІТЬ САД АБО ВИРОСТІТЬ ХОЧЕ Б ОДНУ РОСЛИНУ

«Це допомагає нам концентруватися та покращує настрій, — пояснює інструктор з йоги та акупунктури Шеннон Лоуренс. — Особливо чудово завести справжній сад у дворі: перебування на свіжому повітрі та на сонці сприяє зниженню тиску. Приємний бонус — зміцнення м'язів та покращення координації».

15. ДИВІТЬСЯ СМІШНЕ КІНО

Особливо якщо вам сумно та погано. Порада банальна, але яка різниця — зате працює!

16. ЗРОБІТЬ ЩОСЬ ДОБРЕ

Знову ж таки, як не банально, завжди корисно дізнатися, що іншим теж доводиться несолодко. Це допоможе поглянути на свої проблеми під іншим кутом і навчитися емпатії.
 

17. ВЗАЄМОДІЙТЕ З СОЦМЕРЕЖАМИ СВІДОМО

«Усі мої клієнти, які стали самі вирішувати, скільки часу готові проводити в соцмережах і який контент споживати, зазначили, що стали рідше відчувати негативні емоції, — ділиться психолог Бет Шерман. — Багато хто зазначає, що перестав гнатися за оточуючими і через це відчув себе більш вільним».
 

18. ПРИДУМАЙТЕ РИТУАЛ ПЕРЕД СНОМ

Стрес і тривожність — дві основні причини поганого сну, тому варто відповідально підходити до вечірньої рутини. Відкладайте смартфон щонайменше за півгодини до засинання. Краще почитайте гарну книгу, випийте теплого трав'яного чаю, поговоріть із близьким, погладьте кішку — словом, робіть те, що вас заспокоює.
 

19. МЕДИТУЙТЕ

Навіть при найщільнішому графіку можна знайти 5-10 хвилин для медитації — відповідна коротка практика напевно знайдеться в одному з численних додатків. Доведено, що медитація збільшує об'єм сірої речовини мозку, що допомагає нам долати розлади настрою.

20. У РУСІ

Статичний формат медитацій підходить не всім: якщо не можете всидіти на місці, рухайтеся. Спробуйте, наприклад, освоїти цигун чи тай-чі. Займайтеся йогою, ходіть, спробуйте стретчинг — усе це теж може стати формою медитації. Весь секрет у тому, щоб повільно рухатися та концентруватися на своєму диханні.
 

21. ПИЙТЕ БІЛЬШЕ ЗЕЛЕНОГО ЧАЮ

Якщо не готові відмовлятися від улюбленого чорного чаю та кави — і не треба, просто додайте до напоїв, які п'єте протягом дня, ще й зелений чай. Дослідження показують, що він допомагає боротися зі стресом та покращує концентрацію.

22. НЕ НЕХТУЙТЕ ПСИХОТЕРАПІЄЮ

Для цього не обов'язково переживати кризу або стикатися з чимось справді серйозним. Фахівець навчить вас справлятися зі стресом та проблемами, які впливають на ваше повсякденне життя. Тому, якщо давно думали про те, щоб спробувати терапію, саме час розпочати.

Дбайте про себе.

ЯКОЮ МАЄ БУТИ ХОРОША МАМА?

 ЯКОЮ МАЄ БУТИ ХОРОША МАМА?

                Перше. 

Вона, ця мама, повинна фізично бути.

Тільки не смійтеся, це не такий вже очевидний пункт. Тобто вона не повинна пропадати довше, ніж на кілька днів, їхати в науково-дослідницьку експедицію в республіку Конго на півроку, працювати до 11 вечора, лягати в лікарню на місяць або взагалі вмирати.

З нею все це може траплятися. Чого тільки в житті не буває. Але тоді фігурою, що заміняє маму, стає тато, бабуся, няня, і всі наші наступні пункти вже будуть щодо них».

            Друге. 

Вона вміє справлятися зі своєю тривогою і заспокоювати дитину. Це дуже складний пункт, про нього написано десятки книг і статей, але, в двох словах: якщо у вас вдома бардак, якщо ви можете вийти з дому без того, щоб перевірити сім разів, чи вимкнена праска і газ, якщо ви не впадаєте в паніку, дивлячись, як дитина лізе по брудній драбинці, значить, з тривогою ви якось справляєтеся. Якщо ви можете так обійняти дитину, щоб вона заспокоїлася (не придушити, а обійняти), якщо вам хоча б іноді вдається замінити "Не кричи, вистачить мене ганьбити!" на "Все добре, все добре, мій маленький, давай заспокоюватися", хоча б в одному випадку зі ста, то ви справляєтеся. І навіть якщо не вдається, цьому можна навчитися. Поступово.

                Третє. 

Досить хороша мати помиляється. Вона повинна помилятися. Зобов'язана. Іноді не вгадувати, чого там пищить дитина, чи то замерзла, чи то їсти знову захотіла. Тим більше - не передбачати її бажання. Іноді занадто тепло - або занадто легко - її одягати. Не виконувати всіх її вимог і не купувати все, чого вона просить. І так далі. За Віннікоттом, хороша мати помиляється приблизно в 30% випадків, і її помилки абсолютно необхідні дитині - інакше, якби була ідеальною, дитина б не навчилася справлятися з образою, сумом, гнівом і люттю. Якщо вірити іншим дослідникам, чим ідеальніша мати, тим гірше для психіки дитини. Тим більше, що за "ідеальність" часто видають ту саму підвищену тривожність, яка у нас йде попереднім пунктом.

            Четверте. 

        Досить хороша мати має своє власне життя. Вона не занурена цілком у дитину, є й інші люди, з якими вона відпочиває душею від дитячих забав, всіх цих "ку-ку" і "ми поїли". Винникотт вважав, що у неї повинні бути дорослі відносини з партнером.

        П'яте. 

        Досить хороша мати розуміє свої почуття. Ну якось, хоч трохи. Вона ідентифікує в собі заздрість і образу, сором і сум, радість і полегшення, наснагу і втому, і так далі. Може переплутати, наприклад, заздрість і образу, а хто з нас не плутає час від часу? Але у неї не виникає грубої плутанини, вона не називає, наприклад, своє роздратування любов'ю, втому - ненавистю, злість радістю, не здригається в жаху від будь-якого почуття зі знаком мінус. Просто розуміє свої почуття, і все. Ніяких додаткових зусиль не потрібно. Дитина навчається цьому несвідомо, коли проводить час з нею поруч.

                                                                                                                                        З Інтернету

Як розвинути стресостійкість

 

Як розвинути стресостійкість:

10 кроків до більш впевненого життя.

   Стрес є невід’ємною частиною нашого повсякденного життя, особливо в сучасному світі, що швидко змінюється. Зустрічаючись з різними труднощами, ми повинні навчитися справлятися з ними, щоб зберігати своє емоційне та фізичне благополуччя. Одним із ключових методів подолання стресу є розвиток стресостійкості. У цій статті ми розглянемо 10 кроків, які допоможуть вам розвинути стресостійкість і набути більш впевненого життя.

                             Розуміння стресу та його вплив на здоров'я:

     Крок 1: Розберіться в джерелах стресу. Перший крок у розвитку стійкості до стресів – зрозуміти, що саме викликає у вас стрес. Позначте ситуації, моменти чи чинники, які викликають найбільшу тривогу чи занепокоєння. Це може бути робота, навчання, міжособистісні стосунки чи інші обставини. Коли ви усвідомлюєте джерела свого стресу, стає легше вживати заходів щодо його управління.

     Крок 2: Поставте пріоритети. Часто стрес виникає через перевантаженість та неможливість задовольнити всі наші зобов’язання. Вміння ставити пріоритети допоможе зосередитися на найважливішому та уникнути надмірної напруги. Створіть список завдань та визначте, що є дійсно необхідним для досягнення ваших цілей.

     Крок 3: Розвивайте адаптивність. Життя сповнене несподіваних подій та змін. Розвивайте свою адаптивність та гнучкість, щоб ефективно справлятися з несподіванками. Постійне прагнення контролю за ситуацією може призвести до додаткового стресу, коли речі йдуть за планом.

     Крок 4: Дбайте про себе. Здорове тіло і розум є основою стресостійкості. Правильне харчування, регулярні фізичні вправи та достатній відпочинок допоможуть покращити вашу реакцію на стресори. Пам’ятайте, що фізичне здоров’я тісно пов’язане із вашим психічним благополуччям.

     Крок 5: Опануйте техніку релаксації. Навчіться використовувати методи релаксації, щоб знизити рівень стресу і напруги в організмі. Медитація, глибоке дихання, йога або просто час, проведений з улюбленими заняттями, можуть допомогти вам відключитися від повсякденних турбот та заспокоїти розум.

     Крок 6: Розвивайте свої міжособистісні навички. Вміння ефективно спілкуватися з іншими та встановлювати межі допомагає зменшити конфлікти та знизити рівень стресу у відносинах із оточуючими. Зверніться за консультацією до психолога, якщо вам важко вирішити міжособистісні проблеми.

     Крок 7: Навчіться керувати часом. Нестача часу може стати однією з основних причин стресу. Визначте, як ви витрачаєте свій час, і спробуйте виробити ефективніші стратегії управління часом. Це допоможе вам уникнути почуття безпорадності та некерованості.

Крок 8: Уникайте надмірної самокритики. Занадто високі стандарти та зайва самокритика можуть створювати постійну напругу. Будьте добрішими до себе, приймайте свої помилки як уроки, а не як привід для самознищення. Позитивний настрій та самоспівчуття допоможуть вам легше долати труднощі.

   Крок 9: Навчіться делегувати відповідальність. Не бійтеся делегувати деякі обов’язки іншим людям. Розвантажте себе від надлишку роботи та довіртеся своїм колегам чи близьким. Це допоможе вам зосередитися на найважливіших завданнях та зменшить рівень стресу.

   Крок 10: Користуйтеся послугами онлайн-консультації психолога. Іноді самостійно впоратися зі стресом буває складно. Скористайтеся можливістю отримати консультацію з психологом, щоб розібратися зі своїми емоціями, навчитися ефективним стратегіям управління стресом та розвинути стійкість до стресів. Особистий психолог онлайн зможе надати вам підтримку та допомогу на шляху до покращення вашого психічного благополуччя.

 

Підсумовуючи, розвиток стресостійкості вимагає часу та зусиль, але воно варте того. Дотримуючись цих 10 кроків, ви зможете стати більш впевненими в собі та справлятися з життєвими труднощами з гідністю.

 

Висновок

Важливо пам’ятати, що стрес є невід’ємною частиною життя і неможливо уникнути його повністю. Однак розвиток стресостійкості дозволяє нам краще впоратися з ним та мінімізувати його негативний вплив на здоров’я. Практика медитації, фізичної активності, правильного харчування та сну, а також управління часом та завданнями можуть значно покращити вашу стресостійкість. Пам’ятайте також про важливість підтримки близьких та професіоналів, таких як психологи та психотерапевти, які можуть допомогти вам у цьому процесі. Розвиваючи стресостійкість, ми покращуємо якість свого життя та здатність справлятися з викликами, які вона нам кидає.

 

40 ігор у темряві. Як відволікти дитину та провести час з користю під час відсутності світла

 

40 ігор у темряві. 

Як відволікти дитину та провести час з користю під час відсутності світла

      Терористична армія рф здійснює ракетні атаки на наші міста, завдає ударів по нашій енергетичній інфраструктурі, чимало населених пунктів тривалий час залишаються знеструмленими.

     Для того, аби підтримати дітей, ЮНІСЕФ спільно з психологинею Світланою Ройз створили добірку із 40 ігор, які допоможуть відволікти дитину та побороти страх темряви.

Аудіальні ігри та ігри зі словами:

1. Співати хором;

2. Грати на музичних інструментах;

3. Грати на уявних музичних інструментах. Видавати звуки, наче стукаємо в литаври, б’ємо в барабани, граємо на скрипці;

4. "Тарабарська мова". Говорити один з одним "тарабарською мовою", тобто вигаданою, намагаючись за інтонацією вгадати, про що говорить кожен;

5. Разом промовляти скоромовки;

6. Грати в "білі вихваляйки". Як-от, кричати: "А я…!!!" і розповідати про те, що насправді вміємо та що вдалося;

7. "Alias". Вгадувати слово за описом. Однак важливо не називати саме слово;

8. Розповідати історії на задану тему;

9. Розповідати щось, аби вкластися в одну хвилину;

10. "Голоси тварин". Хтось видає звук — інші вгадують. Хто вгадав перший, стає ведучим;

11. Гра в слова. Наступний гравець називає слово на останню букву слова попереднього гравця;

12. "На щастя, на жаль". Хтось вигадує ситуацію, а гравці по черзі пропонують продовження, починаючи зі слів "на жаль", а наступний гравець — "на щастя";

13. "Спотворений телефон". Пошепки передавати слово один одному. Наприкінці дізнаємося, що почув останній гравець;

14. "Казка". Скласти казку, коли кожен говорить по реченню;

15. "Навспак". Говорити слова навпаки, не записуючи їх. Наприклад, "чайник" — "кинйач", "стіна" — "анітс";

16. "Я загадав". Розказати про загадане слово, не називаючи його. Наприклад, "Я загадав — білий, холодний, скрипить під ногами, тане…";

17. Загадати предмет. Усі інші мають його вгадати, ставлячи запитання, на які ведучий може відповісти лише "так" чи "ні";

18. Рима. Назвати чотири (або два) випадкових слова, до яких треба віднайти риму або вигадати вірш на 4 рядки;

19. "Буква". Назвати слова тільки на задану букву. Варіант для дорослих: назвати слова на загадану букву, які можна покласти в трилітрову банку;

20. Шукаємо схожість. Назвати два випадкових слова, а інші мають відгадати, чим вони можуть бути схожі.

21. "Чарівна мова". Для дітей, які вчаться розбирати слова на склади, можна говорити слова, додаючи додатковий склад "жи", "ма", чи "хрю";

22. "Дурниці". Вигадувати початок речення, до якого потрібно придумати абсолютно "пришелепкувате" й нереальне продовження;

23. Знайти асоціації. Один гравець називає слово, наступний — свою асоціацію до цього слова. Дітям можна пояснити так: "Перше, що спадає на думку, коли чуєш це слово";

24. "Це слово вміє…". Описати слово його "вміннями";

25. "Слово, якого немає". Вигадувати слова, яких не існує та що вони могли б означати мовою іншопланетян.

Важливо торкатися до дитини, тільки попереджуючи її та коли отримаєте дозвіл. Пам’ятайте, що в темряві відчуття доторків буде сприйматися посилено.

Для контакту із тілом можуть бути потрібні пледи, щоби накритися і відчувати більшу безпеку, льодяники, які можна розсмоктувати, щоби відчувати смак, жувальні гумки, вода, а також іграшки, які можна стискати в руках, "поп-іти".

Тілесні ігри можуть бути такі:

1."Азбука Морзе". Передавати прості слова доторками. Однак заздалегідь треба вивчити кілька літер;

2. "Круг любові". Взятися за руки, гравці мають обережно стиснути долоню тому, хто сидить за ними за годинниковою стрілкою;

3. "Чарівні доторки". Уявити, що тіло — це музичний інструмент. І кожна частина тіла виконує певний звук. Тоді торкатися до дитини долонею, щоби вона співала, мугикала, кукурікала тощо;

4. Відбивати ритм разом. Це може бути знайома пісня, також можна створювати загальний ритм (наприклад, дощу), пропонувати стукати ритм зубами, клацати язиком, відбивати долонею, ногами абощо;

5. Обіймати один одного та цілувати різними обіймами та поцілунками (для батьків та дітей). Як-от, помаранчевими, полуничними, веселковими, квадратними тощо.

6. Танцювати під уявну мелодію чи під спів пісень;

7. Передавати предмет у колі, коли в гравців заплющені очі. Тоді — торкатися його і вгадувати, що це, чи пропонувати, як його можна використовувати;

8. "Доторки — незнайомці". Торкатися долонь ведучого тільки приємними доторками, щоби ведучий вгадав, хто торкається;

9. Уявити, що потрапив на нову планету, на якій немає звичного світла. А потім — уявити, як на ній можна адаптуватися;

10. Зробити собі хатинку із подушок і ковдр;

11. Якщо простір знайомий та безпечний, грати в "бабу куцю". Тоді ведучий має зловити гравців, які плескають у долоні.

Якщо є ліхтарик:

1.Грати в тіньовий театр руками. Створювати руками різні фігурки;

2. Грати в тіньовий театр, використовуючи іграшки. Треба підсвічувати їх, аби була тінь;

3. Зробити проєктор зі стаканчика та плівки;

4. Дивитися крізь друшляк на "зірки".

 Роль батька в житті і вихованні дитини

        Для кожної дитини його батьки – найзначніші люди в житті. Він вчиться у них, з їх допомогою сприймає світ і розрізняє, що таке добре, а що погано. Але не завжди вдається налагодити найважливіший емоційний контакт. Бувають ситуації, коли дитина замикається і втрачає зв’язок з татом чи мамою, або ж стає занадто агресивною, збудливою.

        Причин цьому може бути багато. Але найчастіше вони криються в тому, що самі батьки не можуть вибудувати контакт з дітьми. В такому випадку вам можуть знадобитися послуги сімейного психолога, який допоможе розібратися в причинах нерозуміння і ролі кожного з батьків в житті дітей. І хоча багато хто вважає, що в більшості на розвиток дитини впливає мама, не можна применшувати і роль батька. Тому йому варто навчитися взаємодіяти з дочкою і сином.

        Тато повинен правильно взаємодіяти зі своїми дітьми. Звичайно, загальних і строгих правил немає. Але тут важливе розуміння того, що діти вчаться у своїх батьків поведінки, реакції на певні життєві ситуації.

Тато і син. Батько і дочка

        Якось так склалося, що батьки в основному хочуть виростити з синів справжніх чоловіків – сильних, мужніх, стійких. І в гонитві за цим абсолютно забуваються найважливіші складові щасливого сімейного життя – ніжність, любов, взаєморозуміння. Багато батьків занадто суворі до хлопчиків, вони не шкодують їх і не обіймають або цілують. Але така строгість і відсутність ласки з боку батька може розвинути страхи в малюка, він буде відсторонений або ж і зовсім зненавидить свого батька.

        Якщо відносини з татом теплі і ніжні, хлопчик з більшою ймовірністю вбере в себе батьківські цінності і змалює з тата приклад справжнього чоловіка. І не важливо, що ви говорите дитині. Важливим є те, як ви себе поводите.

        Тато сильно впливає на жіночу долю своєї дочки. Тому зона батьківської відповідальності – вибір правильного партнера, успіх в особистому житті, побудова відносин з чоловіком. Дівчаткам важливий фізичний контакт з батьками – обійми, поцілунки. Це підживлює їх почуття власної гідності.

        Для дівчинки тато – це приклад, ідеал. Тому від того, як веде себе тато з мамою і дочкою залежить її майбутня доля.

Як тато повинен брати участь у вихованні дітей?

        Якщо вам здається, що ви не можете налагодити контакт з дітьми, допомога психолога онлайн стане ключовою можливістю зрозуміти себе і вибудувати правила поведінки. Крім цього, потрібно пам’ятати, що участь у вихованні дітей буде корисно в наступних аспектах.

☝ Тато значущий у фізичному розвитку дітей – рухова активність, різні ігри і заняття допоможуть налагодити контакт.

☝ Саме тато може стати помічником у розвитку мислення дітей, розмірковуючи з ними на серйозні теми.

☝ За допомогою тата можна вибудувати конструктивні відносини мати-дитина, коли відбувається сепарація.

☝ Тато може допомогти в статевій самоідентифікації, формуючи в хлопчика певну статеву модель, а спілкуючись з дівчинкою дає можливість ідентифікувати її з жінками.

            Формуйте відносини зі своїми дітками та допомагайте їм у розвитку.

Емоційне насильство

Емоційне насильство

Емоційне насильство над дитиною – це будь-яка дія, яка викликає у неї стан емоційної напруги, що наражає на небезпеку нормальний розвиток її емоційного життя.

Зазвичай на успіх дитини батьки реагують похвалою, почуттям гордості та радістю. Але іноді батьки реагують протилежним чином: байдужістю і роздратуванням.

Спочатку це викликає в дитині змішані почуття. Надалі дитина, якій неодноразово доводиться стикатися з неадекватними реакціями батьків у відповідь на її позитивну поведінку, швидко втрачає мотивацію на досягнення і почуття гордості, що супроводжує успіх. Вона робить висновок, що проявляти радість з приводу досягнень небезпечно і неправильно.

До емоційного насильства відносяться такі дії стосовно дитини:

– ізоляція, тобто відчуження дитини від нормального соціального спілкування;

– похмурість, відмова від обговорення проблем;

– «цькування заборонами» (наприклад, якщо дитина в певний час не зробив завдання або не прибрав ліжко, то за цим на певний час слід заборона дивитися телевізор або гуляти);

– образа;

– тероризування, тобто неодноразова образа дитини словами й формування стабільного почуття страху;

– підтримка постійної напруги, залякування, погрози;

– лайка, глузування;

– залякування покаранням («Ще одна двійка або чергова витівка в школі – і я візьмуся за ремінь»);

– моральний розклад (корупція), залучення та примус дитини до дій, які суперечать суспільним нормам і завдають шкоди дитині (примус до вчинення крадіжок, вживання алкоголю або наркотиків).

Емоційне насильство над дитиною можна припустити в разі, якщо ви помітите, що батьки постійно:

– пред’являють до дитини завищені вимоги, з якими та не в змозі впоратися, що формує низьку самооцінку і призводить до фрустрації;

– надмірно суворо карають дитину;

– надзвичайно критичні стосовно дитини, звинувачують її;

– зляться і поводяться страхітливо.

Наявність емоційного насильства можна припускати й на основі ряду ознак у дитини, наприклад, якщо вона:

– емоційно несприйнятлива, байдужа;

– сумна, субдепресивна або у неї виражена депресія;

– смокче пальці, монотонно розгойдується (аутоеротичні дії);

– замкнута в собі, задумлива або, навпаки, агресивна;

– «приклеюється» до будь-якої дорослої людини в пошуках уваги та тепла;

– відчуває нічні напади страху, погано спить;

– не виявляє інтересу до ігор.

Фізіологічні реакції дитини також можуть свідчити про те, що вона є жертвою емоційного насильства. Сюди відносяться:

– нічний і денний енурез (нетримання сечі);

– психосоматичні скарги: головний біль, болі в животі та області серця, скарги на погане самопочуття і т. д.;

– уповільнений фізичний і загальний розвиток дитини.

Психологічне насильство

Психологічне насильство, попри схожість з емоційним, виділяється в окрему категорію. Психологічне насильство – це здійснене стосовно дитини діяння, яке гальмує розвиток її потенційних здібностей.

До психологічного насильства відносять, наприклад, часті конфлікти в сім’ї й непередбачувана поведінка батьків стосовно дитини. Через душевне насильство гальмується інтелектуальний розвиток дитини, ставиться під загрозу адекватний розвиток пізнавальних процесів і адаптаційні можливості. Вона стає легко вразливою, знижується здатність до самоповаги. Дитина розвивається соціально безпорадною, легко потрапляє в конфліктні ситуації й з великою часткою ймовірності буде відхилятися ровесниками.

Англійський психолог Аліса Міллер в 1980 р. в книзі «Для твого власного блага» сформулювала так звану «отруйну педагогіку» – комплекс виховних впливів, які ведуть до розвитку травмованої особистості:

·            Батьки – господарі (не слуги!) залежної від них дитини. Вони визначають, що добре і що погано.

·            Дитина несе відповідальність за їхній гнів. Якщо вони сердяться – винна вона.

·            Батьки завжди повинні бути захищені.

·            Дитяче самоствердження в житті створює загрозу автократичним батькам.

·            Дитину треба зламати, і чим раніше – тим краще.

Все це повинно статися, поки дитина ще зовсім маленький, не помічає цього і не може викрити батьків.

Методи, якими домагаються слухняності, різноманітні:

·            Психологічні пастки,

·            обман,

·            лукавість,

·            виверти,

·            відмовки,

·            маніпуляції,

·            тактика залякування,

·            відкидання любові,

·            ізоляція,

·            недовіру,

·            приниження,

·            катування,

·            знецінення дорослими всього того, що робить дитина в сім’ї («У тебе руки не з того місця ростуть – краще нічого не чіпай!»; «Все одно нічого доброго не вийде!»).

Грунтуючись на цих «правилах», «отруйна педагогіка» формує у дітей такі деструктивні установки, уявлення і міфи:

– любов – це обов’язок;

– батьки заслуговують на повагу за визначенням – просто тому, що вони батьки;

– діти не заслуговують на повагу просто тому, що вони діти;

– висока самооцінка шкідлива, а низька – робить людей альтруїстами;

– ніжність (сильна любов) шкідлива;

– задовольняти дитячі бажання неправильно. Суворість, грубість і холодність – хороша підготовка до життя;

– краще прикидатися вдячним, ніж відкрито висловлювати невдячність;

– те, як ти себе поводиш, важливіше того, що ти насправді собою уявляєш;

– батьки не переживуть, якщо їх образять;

– батьки не можуть говорити дурниці або бути винними;

– батьки завжди праві, вони не можуть помилятися.

Сумлінне дотримання правил «отруйної педагогіки» формує залежну особистість з низькою соціальною толерантністю, з «убитою душею», яка, виростаючи, сама стає «душогубом». Батьки абсолютно щиро переконані, що роблять все для блага дитини, при цьому її калічать.

Закони міжпоколінної передачі невблаганні, і все повторюється знову, але вже в новому поколінні.

А. Міллер серед батьківських мотивів виділяє наступні:

– несвідома потреба перенести на іншого приниження, якому вони самі колись піддавалися;

– потреба дати вихід пригніченим почуттям;

– потреба мати живий об’єкт для маніпулювання, мати його у своєму розпорядженні;

– самозахист, в тому числі потреба ідеалізувати власне дитинство і власних батьків за допомогою догматичних додатків (перенесення) батьківських педагогічних принципів на свою дитину;

– страх проявів, які у них самих колись були придушені, проявів, які вони бачать у своїх дітях, тих, що мають бути знищені в самому зародку;

– бажання взяти реванш за біль, який батьки колись пережили.

Очевидно, що якщо є хоча б один з перерахованих мотивів, то шанс змінити батьківський патерн поведінки досить невисокий.

Однак все це не означає, що діти повинні виховуватися без жодних обмежень. Ненасильницька комунікація грунтується на повазі з боку дорослих, терпимості до дитячих почуттів, природності педагогічних впливів, тобто, залежно від педагогічних принципів.

З книги І. Малкіної-Пих “Екстремальні ситуації”