Стрес. Як зменшити його рівень під час війни?

 Стрес. 

Як зменшити його рівень під час війни?

        Під час війни кількість українців, які відчувають стрес, побільшало. Практично кожен із нас відчуває тривожність. Нам страшно, ми постійно читаємо новини і не можемо передбачити, що буде завтра. Як же вчинити у такому разі? Звісно, ​​не завадить психологічна консультація. Вона потрібна для того, щоб розібратися в причинах стресу, а також визначити точки виходу з цього стану.

        Чому підвищується рівень стресу?

Здається, що тривожність уже стала звичайним станом для багатьох українців. І це справді так. Але якщо нічого з нею не робити, ми можемо застрягти в стресі і впасти в глибоку депресію.

        Необхідно розуміти, що стрес посилюється через поток інформації, активні бойові дії, наших близьких, які перебувають на війні. Також ми не відчуваємо контролю за життям, а ще не можемо робити ті речі, до яких звикли.

        Дані фактори надають сильний вплив на наш психологічний та фізичний стан. Вони також впливають на підвищене вироблення гормону кортизолу. Звичайно, не можна вважати, що він негативно впливає на організм. У помірних кількостях він корисний і навіть необхідний. Але якщо відчувається його надлишок, ми відчуваємо тривожність, апатію, депресивність.

                    Що потрібно робити?

        Не варто залишати все як є. Часто ми настільки сильно переймаємося стресовим станом, що не можемо самостійно з нього вибратися. Нам здається, що все довкола руйнується, а тривожність сковує нас. Цілком можливо, що вам знадобиться онлайн-психотерапевт, з яким ви проговорите проблему та знайдете її вирішення.

        Чому так важливо? Коли людина відчуває стрес, вона має не тільки психологічні проблеми, але також можуть бути фізичні порушення. Зокрема, про надто сильне вироблення кортизолу свідчать млявість і сонливість, головний біль, зниження пам’яті, відсутність настрою, недостатність мотивації йти до своєї мети. А ще ми не хочемо їсти, відчуваємо зниження зору, біль у серці тощо.

Щоб хоч трохи допомогти собі, необхідно не тільки записатися на прийом до психолога, а й дотримуватися таких правил:

✨ розводьте негативний інформаційний потік позитивними новинами;

 ✨стежте за своїм сном, відпочивайте;

✨правильно харчуйтесь;

✨багато пийте води;

✨займайтеся фізичною активністю.

✨Також не забувайте, що всі проблеми потрібно промовляти. Зробити це можна з психологом, який вислухає вас та допоможе знайти рішення.

 

ПТСР у дітей під час війни: ігри, техніки і вправи проти напруги

    Триває війна Росії проти України. Багато українських жінок із дітьми переховуються в бомбосховищах, метро чи власних домівках. Ви втомлені, часто плачете або, навпаки, перебуваєте в емоційному ступорі? Хвилюєтеся за дітей і можете спостерігати їхню нетипову поведінку? Як дібрати слова, якщо хтось знайомий чи близький загинув? Як допомогти психіці сина чи доньки почати відновлюватись після подій, що травмували? У книзі «Ми пережили: техніки відновлення для сімей, військових, цивільних і дітей» психологи підготували найдієвіші поради — ігри, техніки та вправи. Скористайтесь ними і будьте в безпеці.

Батьки, «кисневу маску» спершу надягніть на себе

Якщо ви переживаєте сильний стрес під час воєнних дій, після пережитого можуть спостерігатися повторні переживання: «картинки наяву», спотворене або точне повторне переживання того, що сталося, у нічних снах, постійні спогади про жахливі події, підвищена збудливість з яскравими спалахами гніву чи, навпаки, емоційний ступор.

У стресовій ситуації для дитини дуже важлива реакція батьків. Що впевненіше поводяться батьки, то захищеніше почуваються діти. Адже малеча виробляє власну модель поведінки, спостерігаючи за значущими дорослими. Будь ласка, пам’ятайте: важливо піклуватися не лише про дитину. Вам варто старанно дбати про себе. Саме ви — головне джерело допомоги та підтримки для дитини.

Добірка корисних ігор для дітей: грайте в бомбосховищі, метро і вдома

Повернення до себе:

• Обмальовуємо долоньки фарбами, плескаємо.
• «Привіт, пальчику, як ти живеш?»

Заземлення, почуття опори:

• Вирощуємо «великі ноги».
• Залишаємо відбитки, малюнки стопами і долоньками на піску.
• Малюємо дерева, квіти, кущі — усе з великими і міцними коренями.
• Тремося носами, плечима, ліктями.
• Тупотимо ніжками сильно, як бегемотики, які проганяють хижаків.

Повертаємо відчуття контролю:

• Дати в руки те, що можна пом’яти (пластилін, глину).
• Пограти з конструктором.
• Ліпимо тварину, якої в природі не існує.
• Ліпимо маску і кривляємося.
• Нехай у дитини буде хтось, хто ще менше від неї — улюблена іграшка, лялька, цуценя: хтось, про кого вона дбатиме.

Гра «Ти де?» — «Я тут!». Створити «сейф», куди малюк зможе заховати свої страхи у формі зім’ятих папірців, шишок, клаптиків, малюнків.

Гра «Тортик» (Піца). Ця тілесна вправа «заземляє». Важливо, щоб кожна дитина отримала свою частку уваги. Отже, вибираємо, з кого робити «тортик» чи «піцу». Потім шарами різної інтенсивності на підлітка «накладається» цукор, борошно, салямі, сир та все решта. Це чудова вправа на зняття м’язових затисків.

Гра «Рукостискання». Діти вітаються за руку, при цьому не відпускаючи її при стисканні, поки не знайдеться нова людина для стискання іншої руки.

Гра «На щастя — На жаль». Ця класна вправа дає уявлення про те, що вихід зі складної ситуації завжди є. Грають по черзі. Перед підлітком і його друзями озвучується складна ситуація. Наприклад: «В Україні почалася війна». Хтось інший продовжує: «Але, на щастя, вся моя родина ціла». Черга переходить до іншого: «Але, на жаль, мої друзі в іншому місті вимушені три доби поспіль ночувати в бомбосховищі». І далі по колу: «Але, на щастя, українці об’єдналися, як ніколи за часів незалежності». Тобто всі учасники продовжать і закінчать цю ситуацію. Важливо, щоб діти зрозуміли: будь-яка ситуація надзвичайно багатогранна.

Зробіть «Ловця снів» з паличок і кольорових ниток як павутинку. Можна повісити біля місця, де дитина спить, щоб той «ловив» погані сни і не пускав їх до малюка. Шукаємо ресурси для подолання страхів — ліпимо, малюємо, клеїмо янгола-захисника.

Робимо «Штаб». Навіть якщо ви в бомбосховищі, можна зробити «бункер у бункері» — тільки для дітей. У цьому укритті діти ховаються, розповідають один одному секретики, граються з ліхтариками. А можна там заховатись і цілій родині, обійматись, мріяти.

Сім "НЕ" щодо дитини

СІМ «НЕ» ЩОДО ДИТИНИ

Виховання — неодмінний етап формування особистості. Але деякі батьки помилко­во розуміють під вихованням повний контроль за діями, словами й навіть настроєм дитини. На жаль, такий підхід не формує, а нівечить характер. Є речі, до яких не можна змушувати дитину, якщо ви не хочете виростити слабку, депресивну й залежну людину.

1.   НЕ змушуйте дитину їсти

Жодна жива істота не дасть собі загинути, якщо вона має їжу, жоден звір у природі не їсть проти своєї волі. Навпаки, їжа є нагородою, задоволенням, довгоочікуваним утамуванням голоду. Наш організм еволюційно налашто­ваний на брак їжі, тому ми споживаємо стільки, скільки нам потрібно, а ча­сом і трохи більше. Отже, змушувати когось їсти протиприродно. Примусове годування зіб’є природні цикли організму дитини, а головне — розучить при­слухатися до своїх потреб. Звичка без бажання і проти волі класти щось до рота й пережовувати згодом може призвести до ожиріння, потреби гризти неїстівні предмети, на зразок ручок і олівця (адже в дитинстві рот повсякчас був чимось зайнятий, і це не було пов'язано з апетитом), і навіть до куріння.

2.   НЕ змушуйте дитину брехати

Як ви зможете пояснити дитині, що брехати мамі й татові не можна ніко­ли, а тітці-доктору або бабусі іноді можна? Діти не розуміють таких речей, як благий обман і політика подвійних стандартів. Принципи повинні бути чіт­кими: брехати або можна або не можна. Змусивши дитину один раз збре­хати бабусі або лікарю, не дивуйтеся потім, що вона бреше й вам. Ви її цього навчили.

3.   НЕ змушуйте дитину просити у вас пробачення, якщо вона сама до цього поки не готова

Нещире прохання — це приблизно те саме, що й брехня. Якщо ваша ди­тина вдарила когось у пісочниці, довела до сліз, відняла іграшку — поясніть, що відчуває скривджена людина. Перш ніж вимовити значущу фразу, дитина повинна усвідомити свою провину. Інакше вона не навчиться думати про по­чуття інших людей і вважатиме, що промовити кілька лицемірних слів до­статньо, щоб загладити провину.

4.   НЕ змушуйте дитину робити нецікаву справу

Діти дошкільного віку вчаться граючи. Це ділянка їх найінтенсивнішого
розвитку: в ігровій формі малюки засвоюють нові моделі поведінки (доньки - матері, учень-учитель. продавець і покупець), учаться лічити, читати, запам'ятовують пісний вірші. На жаль, у цьому віці дуже легко прищепити дитині відразу до навчання, спорту або музичних занять — досить змусити її робити те. що їй не подобається. Так вона не навчиться шукати справу, що по-справжньому її цікавить і приносить їй радість. Років за вісім-десять
це виллється у проблеми з профорієнтацією, брак мети й цікавості до жит тя. Саме з цих пригнічених примусовою активністю дітей виходять апатичні юнаки й дівчата, які самі не знають, чого хочуть.

5.   НЕ змушуйте дитину довго залишатися в місці, яке їй геть не подобається, ночувати там, де некомфортно, залишатися наодинці з людьми, яких вона не любить або боїться

Не залишайте дитину з нелюбою нянею, тіткою або бабусею. По-перше, це може завдати дитині серйозної психологічної травми. По-друге, особис­тість дитини буде пригнічена, і вона надовго запам'ятає стан пішака, на ба­жання якого ніхто не зважає. Це дуже шкідливо для самооцінки й мораль­ного стану. Краще обережно розпитайте, чому вона не любить проводити час Із певними людьми чи в певному місці. Можливо, після цієї розповіді ви й самі вирішите, що дитині нема чого там робити.

6.   НЕ змушуйте дитину дружити з кимось

Зрозуміло, непогано заохочувати Дитину до контакту з іншими дітьми. Батьки можуть створювати ситуацію, що спонукає дітей до спілкування: за­прошувати гостей з іншими малюками, виходити гуляти на майданчик і в пі­сочницю. Але не змушуйте дитину дружити з дітьми, які їй не подобаються, лише тому, що ви вважаєте їх підхожою компанією. У вашої дитини є власні душевні потреби і власне уявлення про людей, з якими легко й добре. Уміння обирати собі друзів у дитинстві переростає потім в уміння вибрати роботу, кохану людину, оточення. Не позбавляйте свого малюка цієї здатності.

7.   НЕ змушуйте дитину бути не такою, яка вона є

Найжахливіше почуття — сором за себе. Не кажіть дитині, що вона по­гана, коли вона така, яка є, і повинна стати якоюсь іншою — спокійнішою, або, навпаки, розкутішою, менш сором'язливою. Не змушуйте дитину бути веселою, якщо вона тиха й задумлива. Не вказуйте їй постійно на реальні або уявні вади. Сім'я — це місце, де люди люблять одне одного такими, які вони є. Лише так вони можуть стати кращими.