Критерії підготовки дітей до школи. Мотиваційна готовність

 Критерії підготовки дітей до школи. Мотиваційна готовність

Розвиток мотивації до шкільного навчання передбачає формування уявлень дошкільника про те, яким буде навчання в школі, знань про те, яким буде його завтрашній день, і підготовку дитини до нього якдо радісної події. Тому дорослим потрібно з'ясувати зміст і характер стихійних уявлень дитини про школу та корегувати їх.

Саме тому важливо дібрати такі заходи роботи, які полегшать процес адаптації до школи. Цьому допоможуть спеціальні ігри та завдання, які дадуть змогу дитині легко і швидко впоратися з труднощами у навчанні та сформують правильне уявлення про школу.

Велике значення у ставленні дитини до школи відіграють батьки. Саме їх ставлення вирішальне у ставленні дитини до навчання, тому що авторитет батьків безперечний. Завдання батьків переконати дитину в необхідності й важливості навчання, зацікавити школою, зробити її привабливою та бажаною.

Для цього батьки можуть використовувати спільні види діяльності з дитиною:

• пограйте з дитиною в школу. Будьте вчителем і дозвольте побути вчителем дитині. Влаштуйте уроки малювання, фізкультури, природознавства, математики, читання;

• розкажіть дитині про своє навчання в школі: які були цікаві історії, що найбільше приваблювало;

• читайте малюку оповідання про школу;

• влаштуйте перегляд мультфільмів на шкільну тематику;

• залучіть дідусів і бабусь до шкільної пропаганди. Немає нічого цікавішого, як дізнатися від бабусі, якими школярами були мама й тато;

• влаштуйте екскурсію до школи, якщо дитина ще там не була;

• заздалегідь познайомте дитину з учителькою та майбутніми першокласниками.

Батьки — це вчителі найважливішої школи в світі — школи становлення особистості, де немає вихідних і канікул. Найважливіше для дитини — гармонія взаємин між членами родини, позитивний психологічний клімат, пріоритет духовних цінностей, високий рівень культури.

Висновки про мотиваційну готовність дошкільника до навчання у школі:

• мотиваційна готовність полягає у бажанні дитини вчитися, її ставленні до школи і навчання як до серйозної діяльності;

• структура мотиваційної готовності включає пізнавальні й соціальні мотиви при провідній ролі останніх;

• розвиток мотиваційної готовності дитини до шкільного навчання передбачає формування правильних та різнобічних уявлень і знань дитини про школу, про шкільні вимоги; емоційно-позитивного ставлення до майбутнього навчання та розвиток пізнавальної активності дітей;

• педагогічними засобами формування готовності дошкільника до навчання у школі є читання книжок про школу, знайомство з деякими правилами поведінки учня, відвідування школи; прийом аналізу дитячих робіт дорослим спільно з вихованцями; ігри «У школу».

Першокласник сьогодення і першокласник в минулому – різні поняття. Тому, щоб адаптація до школи проходила успішно і у дитини не зникло бажання вчитися, малюк повинен бути ГОТОВИЙ ДО ШКОЛИ.

Існує ряд показників, за якими ми можемо визначити чи готова дитина до школи. Тут зібрані всі основні критерії.

Отже, було б добре якби дитина змогла б:

 

1. Назвати себе (П. І. Б.), маму, тата, бабусю, дідуся (орієнтація у внутрішньосімейних зв’язках).

2. Знати пори року, кількість і назви місяців у році, днів у тижні. Знати які зараз рік, тиждень, день. Вміти відповісти на питання типу «Коли птахи відлітають на південь», «Коли холодно і іде сніг», «в який день люди не ходять на роботу», «В яку пору року листя жовтіє» …

3. Розказати назви всіх оточуючих її предметів: меблі, посуд, одяг, побутові та електроприлади, рослин, тварин, явищ природи, назви улюблених мультфільмів, казок, книжок, імена улюблених героїв.

4. Бути в змозі написати або скопіювати просту фразу, наприклад, «він їв суп».

5. Прямий і зворотний відлік в межах 10.

6. Вміти складати і віднімати числа в межах 10.

7. Володіти навичками узагальнення (в картинках вибрати що об’єднує …), виключення з ряду.

8. Знаходити схожість і відмінності між предметами.

9. Вміти скласти розповідь за картинкою або за серією картинок.

10. Знати основні геометричні фігури – коло, овал, прямокутник, трикутник, квадрат, вміти їх намалювати.

10. Запам’ятати 5-7 слів з 10 чітко названих.

11. Вміти розповісти напам’ять невеликий вірш.

12. Вміти відповісти на питання: що буває раніше – обід чи вечеря, хто більший – корова або коза, у корови дитинча теля, а у коня …

13. Знати 10-12 основних кольорів.

14. Вміти намалювати фігуру людини з усіма основними частинами тіла.

15. Слухати казку і переказати ключові події.

16. Утримувати увагу на заданому виді діяльності 10 хв.

17. Розуміти що таке школа, чим там займаються і навіщо туди ходять.

18. Вміти визначати напрямок: вперед, назад, направо, наліво, вгору, вниз.

19. Уважно слухати і виконувати завдання, які пропонуються в усній формі.

20. Може самостійно виконувати необхідне завдання за зразком, який сприймається зором.

Фізіологічні показники:

1. Зміна не менше 2 молочних зубів.

2. Дитина може дістає рукою через верхівку до верхньої частини протилежного вуха (Філліпінський тест).

3. Якщо дитина стоїть боком проявляється прогин хребта в попереку.

4. Яскраво проявляються суглоби на пальцях і колінах.

5. Вміє кидати і ловити м’яч.

6. Вміє зав’язувати шнурки, застібати ґудзики, блискавки – це ознака розвитку дрібної моторики.

7. При рукостисканні – її великий палець вгорі.

8. Скачок в зрості.

9. Може повторити прості пальчикові ігри (наприклад, по столу переминати пальцями, зробити пальцями «перемога» і т. д.).

Оскільки шкільна зрілість, як і загалом увесь розвиток дитини, підкоряється закону нерівномірності розвитку психічних функцій, кожна дитина має свої сильні сторони і зони найбільшої уразливості. Для того щоб батьки  могли самі оцінити підготовленість дитини, можна виконати  невеликий тест.

Чи готова дитина до школи ?

• Чи хоче Ваша дитина йти до школи?

• Чи думає Ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво?

• Чи може Ваша дитина самостійно сидіти над якоюсь справою, яка потребує зосередженості впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати конструктор)?

• Чи Ваша дитина у присутності незнайомих людей анітрохи не соромиться?

• Чи вміє Ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень?

• Чи може Ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?

• Чи правильно, що Ваша дитина має «тверду руку» ( вміє проводити рівні, не тремтячі лінії) ?

• Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки (не виходить за контури малюнка)?

• Чи може Ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?

• Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?

• Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?

• Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі: помідори, морква, цибуля)?

• Чи любить Ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?

• Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

• Чи має ваша дитина елементарні навички самообслуговування ?

• Чи вміє дитина спілкуватися з іншими дітьми?

• Чи має Ваша дитина хороший словниковий запас?

• Чи знає ваша дитина назви букв, цифр?

Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту. Отже, якщо їх:

15 – 18 –дитина готова йти до школи, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна легко подолати;

10 – 14 – дитина багато чого навчилася, а запитання, на які батьки  відповіли “ні”, підкажуть їм, над чим іще потрібно попрацювати;

9 і менше – час звернутися до фахівців, дитина  потребує додаткових  занять з підготовки  до навчання у школі.

Результати можуть розчарувати батьків, але слід пам’ятати, дитина не народжується першокласником, готовність до школи – це комплекс здібностей, що піддаються корекції.  Добираючи завдання, складаючи корекційну програму для дитини потрібно  врахувати  її слабкі місця розвитку, в цьому  можуть допомогти  спеціалісти: практичний психолог, дефектолог та логопед.

Що робити у випадку домашнього насильства?

                 Що робити у випадку домашнього насильства,

 щоб захистити себе та дітей?

Ми зібрали для вас інструкцію, як діяти у випадку домашнього насильства, щоб захистити себе та дітей:

🔸 знайдіть безпечне місце у приміщенні та визначіть, як можна швидко вийти з будинку;

🔸 знайдіть адресу одного чи декількох місць, де можна безпечно залишитися на ніч у разі необхідності, а також продумайте маршрут, як швидко туди можна потрапити у будь-який час. Запам’ятайте контакти. Це може бути або домівка ваших рідних та друзів, або один із притулків для постраждалих. Головне – це має бути місце, де кривдник не знайде вас або де ви під захистом у разі його появи;

🔸 спілкуйтеся з друзями та рідними, яким довіряєте, розкажіть їм про свою ситуацію;

🔸 тримайте контакт із довіреною особою, щоб вона чи він знали, де ви знаходитесь та чи все у вас гаразд;

🔸 сховайте в таємному місці оригінали або копії важливих документів, певну суму грошей, телефон із сім-картою (з поповненим рахунком), записані номери важливих телефонів та адрес, одяг та ліки для себе та дітей;

🔸 майте під рукою «тривожну» сумку з речами першої необхідності;

🔸 попередьте сусідів або близьких про можливу небезпеку та попросіть їх якнайшвидше звернутися до поліції у разі необхідності;

🔸 дізнайтеся, чи є в місті чи області заклад для безпечного перебування жінок або мобільна бригада соціально-психологічної допомоги, зверніться туди додатково за консультацією щодо ваших можливих дій;

🔸 зателефонуйте на цілодобову Національну гарячу лінію з протидії домашньому насильству за номером 116 123 (це безкоштовно та конфіденційно) та дізнайтеся, де і які послуги можна отримати.

РОЗВИТОК ТАКТИЛЬНОЇ СИСТЕМИ ДИТИНИ

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО РОЗВИТКУ ТАКТИЛЬНОЇ СИСТЕМИ ВАШОЇ ДИТИНИ

Сенсорно-моторна інтеграція – це несвідомий процес в нашому мозку, який організовує і фільтрує інформацію отриману від органів чуттів і дозволяє людині усвідомлено і адекватно діяти. Іншими словами, – це нормальна взаємодія наших почуттів, яка дозволяє виконувати повсякденні дії і адекватно функціонувати в соціумі.

КЛАСИФІКАЦІЯ СЕНСОРНИХ СИСТЕМ:

·                 Зорова

·                 Слухова

·                 Нюхова

·                 Смакова

·                 Тактильна (відчуття дотику)

·                 Вестибулярна (відчуття руху/рівноваги)

·                 Пропріоцептивна (відчуття положення тіла від м’язів, сухожиль, суглобів).

2 РІВНІ ПОРУШЕННЯ СЕНСОРНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

– Гіпочутливість (слабка чутливість) означає, що мозок сприймає сигнали, які надходять від рецепторів, які недостатні, слабкі. І тоді організм вимагає підсилення цих сигналів.

– Гіперчутливість (підвищена чутливість) мозок сприймає сигнали, які йдуть від рецепторів, як дуже сильні, такі, що можуть становити небезпеку.

ТАКТИЛЬНА СЕНСОРНА СИСТЕМА

Забезпечує відчуття дотику, температури зовнішніх об’єктів. З почуттям дотику дитина ідентифікує частини тіла, дізнається про обійми, погладжування, дотик. Дотикова система отримує інформацію від рецепторних клітин шкіри, які розташовані по всьому тілу.

СИМПТОМИ ПОРУШЕННЯ ФУНКЦІЇ ТАКТИЛЬНОЇ СИСТЕМИ:

При Гіперчутливості дитини:
• Відчуває страх, тривогу або агресію при легкому або несподіваному дотику.
• Не любить, коли беруть на руки або міцно обіймають: може вигинатися, кричати і вириватися.
• Болісно реагує на переодягання.
• Боїться або уникає знаходитися в безпосередній близькості від інших людей або дітей (особливо в чергах).
• Не любить, коли розчісують волосся.
• Уникає групових взаємодій через страх чужих несподіваних дотиків.
• Не любить поцілунки, витирає місце поцілунку.
• Сприймає як тортури краплі дощу, воду з душу або подих вітру по шкірі.
• Видає гіперреакцію при легких порізах, подряпинах або укусах тварин.
• Відмовляється носити новий або жорсткий одяг, одяг з грубої тканини (водолазки, джинси, головні убори або ремені і т.д.)
• Уникає / не любить / відчуває відразу до «брудних ігор», наприклад, в пісок, глину, воду, клей, пластилін, і т.д.
• Дратують шви на шкарпетках, через це може відмовлятися носити їх.
• Не любить, коли стрижуть волосся або нігті.
• Пручається при чищенні зубів.
• Вередує в їжі, їсть тільки їжу певного смаку і консистенції, уникає їжі зі змішаною текстурою, не любить пробувати нову їжу.
• Відмовляється ходити босоніж по траві або піску.

ЯК РОЗВИВАТИ
• Ніколи не примушуйте дитину торкатися неприємних, на їх думку, субстанцій!
• Поступово, ненав’язливо і обережно привчайте дитину до ігор з пластиліном чи піском.
• Створіть вдома окремий куточок, наповнений іграшками з різних матеріалів. Іграшки мають бути дуже привабливі, щоб дитина хотіла з ними гратися. Важливо, щоб дитина обирала їх разом з вами.
• Замість пластиліну і глини спробуйте тісто (воно м’яке, не липне до рук).
• Замість звичайного піску спробуйте кінетичний.
• Підбирайте вільний, легкий одяг з натуральних тканин.
• Намагайтеся не порушувати особистий простір дитини, дотримуйтеся дистанції.
• Навколишнє середовище такої дитини має бути добре організованим, в кімнаті повинен бути порядок і предмети повинні лежати на своїх місцях – в такій кімнаті дитина буде відчувати себе впевненіше.

При гіпочутливості дитини:
• Дуже міцно і часто обіймається з усіма.
• Прагне торкатися до всього і всіх.
• Відчуває дотик тільки тоді, коли він здійснений з підвищеною силою.
• Любить закутуватися, качатися по підлозі чи по землі.
• Може обмацувати чи облизувати предмети, щоб краще їх відчути.
• Не реагує на пошкодження (наприклад, порізи або синці), при цьому не боїться уколів (навіть може говорити, що любить уколи!)
• Може проявляти самоагресію: щипати себе, кусати або битися головою об стіну.
• Часто робить боляче іншим дітям або тваринам під час гри.
• Часто торкається до різних поверхонь або об’єктів (наприклад, ковдри).
• Прагне до контакту з поверхнями і матеріалами, що забезпечують потужну тактильну взаємодію.
• Дуже прагне до ігор, які передбачають метушню.
• Любить вібрації.

ЯК РОЗВИВАТИ:
• Ігри з водою, піском, брудні ігри
• Ліплення з пластиліну, глини.
• Робота з природніми матеріалами.
• Використовуйте масажери для рук, пальців
• Ігри з закутуванням, вкриванням.
• Часто обіймайтеся.
• Дозволяйте торкатися до різних видів матеріалів.
• Ігри з слаймами, лизунами, антистресовими іграшками.
• Використовуйте різноманітні матеріали, привабливі за візуальними й тактильними властивостями, різні за фактурою та складом.
• Корисні ігри у сенсорних коробках.
• Пропонувати дітям одягати вбрання з різних матеріалів – це дасть можливість переживати різні відчуття від незвичайного одягу

10 порад, які допоможуть впоратися зі стресом під час війни

 

10 порад, які допоможуть впоратися зі стресом під час війни

     Для кожного українця життя змінилося за один день — 24 лютого 2022 року. Тривожність, невпевненість у завтрашньому дні, хвилювання за рідних і друзів тримають нас у стані постійного стресу протягом  війни на території нашої країни. І впоратися із цим стресом під силу далеко не кожному.

     Війна приносить безліч випробувань, але є способи зменшити негативний вплив на ваше життя. Нижче наведено 10 порад, які допоможуть зберегти внутрішній спокій і віднайти рівновагу в цей складний час.

1. Переключіть увагу, змістіть акценти на зовнішній світ.

Важливо не зациклюватися на негативі. Намагайтеся знаходити способи відволіктися від постійного потоку тривожних новин і думок. Займіться тим, що приносить задоволення і допомагає зосередитися на приємних речах. 

Частіше бувайте на свіжому повітрі. Візьміть за звичку щодня протягом години  прогулюватися лісом або парком. Це не тільки допоможе відволіктися, але й поліпшить фізичне здоров¨я.  Під час таких прогулянок намагайтеся повністю зануритися в атмосферу, забути про проблеми і тривоги. Це допоможе знизити рівень стресу і відчути себе більш спокійно та збалансовано.

2. Займіться спортом.

Фізична активність є одним з найефективніших способів зняти напругу та поліпшити настрій. Вона допомагає вивільняти ендорфіни, які називають «гормонами щастя»", і зменшує рівень стресових гормонів, як-от кортизол. 

Спробуйте різні види активності, аби знайти ті, що вам найбільше до душі. Танці вдома під улюблену музику, велосипедні прогулянки, плавання або  активні ігри з дітьми — все це допоможе залишатися в русі і підтримувати  гарний настрій. Регулярна фізична активність забезпечить позитивний заряд на день, допоможе зберегти енергію й витривалість у цей складний час.

3. Змініть картинку, вирушайте в подорож.

Одна з ефективних стратегій боротьби зі стресом — це зміна оточення. Якщо є можливість, відвідайте інші міста або країни. Якщо ж далекі поїздки нині неможливі, зверніть увагу на природні красоти України. Навіть коротка поїздка допоможе відволіктися від повсякденних проблем і тривог. Нові враження та позитивні емоції заряджають енергією і дають сили для подолання труднощів. 

     «Стрес під час війни — це нормальна реакція на непередбачуваність та загрозу».

    4. Знайдіть улюблене хобі.

Займіться тим, що приносить задоволення, допомагає відволіктися від тривожних думок. Подумайте, що вам подобається робити. Можливо, писати вірші, шити, в’язати, готувати кулінарні шедеври або займатися самоосвітою і здобути нову професію?

Хобі не тільки займає ваш час, але й дає можливість розкрити свої таланти і захоплення. Якщо ви завжди мріяли опанувати нову професію або розширити знання, саме зараз може бути чудовий час для цього. Самоосвіта допоможе не лише відволіктися, але й відкрити нові можливості для особистого та професійного зростання. Займайтеся тим, що вам до душі, і ви помітите, як ваше самопочуття поліпшується.

5. Спілкуйтесь з рідними та близькими людьми.

Підтримка і спілкування з близькими людьми є надзвичайно важливими в цей непростий час. Війна та невизначеність призводять до ізоляції і самотності, тому зв’язок з рідними й друзями допомагає відчувати підтримку і розуміння. Спілкуючись з близькими, ви не тільки допомагаєте собі, але й підтримуєте інших, створюючи взаємну допомогу і зміцнюючи стосунки. Часті розмови з рідними дозволяють вилити душу, виговоритися та поділитися переживаннями. Висловлюючи почуття й думки, ви зменшуєте внутрішню напругу і стрес.

6. Займіться своїм емоційним і фізичним здоров’ям.

Приділіть увагу медитаціям, дихальним вправам або консультаціям з психологом. Не забувайте про здорове харчування та достатній сон. Приймайте теплі ванни, щоб розслабитися. Вечірня ванна з морською сіллю і заспокійливими ефірними оліями допоможе зняти м’язову напругу та підготуватися до здорового сну.

Пам’ятайте, що турбота про себе — це не розкіш, а необхідність. Регулярна увага до свого емоційного та фізичного здоров’я допоможе бути більш стійкими і здатними справлятися з викликами, які приносить життя.

«Не забувайте, що важливо не тільки виживати, але й дбати про свою психічну стійкість».

7. Частіше посміхайтеся.

Людина посміхається, реагуючи на події, причому не завжди позитивні. Попри те, що посмішку прийнято вважати ознакою дружелюбності, співчуття чи радості, у небезпечній ситуації вона допомагає заспокоїтися. Сміх — це найкраща профілактика стресу. Він сприяє вивільненню ендорфінів, які підвищують настрій і зменшують фізичне відчуття болю. Навіть якщо вам не дуже весело, спробуйте посміхнутися — це може змінити настрій на краще. Тож не забувайте про важливість посмішки і сміху для свого психічного здоров’я.

8. Припиніть жаліти себе.

Важливо розуміти, що в житті є як погані, так і хороші моменти. Навчіться приймати це і бути вдячними за те, що маєте. Подяка — це потужний засіб профілактики стресу. Замість постійного невдоволення, зосередьтеся на позитивних аспектах життя. Коли ви починаєте цінувати те, що маєте, навіть дрібниці можуть приносити радість і задоволення.

9. Мрійте та фантазуйте.

У позитивній психології є техніка, яка називається «Візуалізація». Її суть у тому, аби мріяти про те, чого хочеться, робити це із задоволенням і у теперішньому часі. Складіть список того, що вас радує. Це дасть змогу отримати те, що ви малювали у своїй уяві. Якщо ви прагнете змінити ситуацію, потрібно дивитися тільки вперед і вміти малювати нове життя з новими можливостями. Ця практика — ваш порятунок від стресу.

10. Живіть красиво.

Одягайтесь максимально вишукано або незвичайно, використовуйте гарний посуд і все, що може зробити ваше життя кращим тут і зараз. Маленькі радощі можуть значно поліпшити самопочуття і допомогти впоратися зі стресом. Пам’ятайте, що турбота про себе — це важлива складова вашого благополуччя. Живіть красиво і з любов’ю до себе, щоб навіть у найважчі часи відчувати радість і натхнення.

Варто пам’ятати, що під час війни людина може відчувати шок, гнів, депресію, мати перепади настрою та проблеми зі сном. Це нормальна реакція психіки на стрес. Втім, якщо ви доклали всіх зусиль, а тривожність нікуди не поділася і стає все гірше, то не соромтеся зателефонувати психологу. Фахівець допоможе розібратися в собі, вийти з депресії та подивитися на складні психотравмуючі ситуації під іншим кутом. 

Пам’ятайте, що разом ми сильніші, і навіть в найскладніші моменти ми не залишаємося один на один зі своїми проблемами. Бережіть себе!

 

Ігри та вправи на зняття тривоги, агресії, напруги та втоми дітей та їх батьків

 

Ігри та вправи, спрямовані на зняття тривоги, агресії, напруги та втоми

 

"Іграшка в кулаку".

Попросіть дитину заплющити очі. Дайте маленьку гарну іграшку чи цукерку. Попросіть стиснути кулак і потримати якийсь час. Після цього нехай дитина розкриє ручку і побачить, що в руці. Гра сприяє зняттю напруги, допомагає перейти на позитивні емоції.

«Мішечок гніву».

Візьміть повітряну кульку і наповніть її борошном, піском або дрібною крупою (десь півсклянки), міцно зав'яжіть. Познайомте дитину з новою іграшкою, поясніть, що «мішок гніву» можна використовувати тоді, коли на когось злишся, його можна кидати, м'яти, бити. Гра сприяє зняттю напруги.

 

"Тух-тебі-дох".

Коли дитина напружена або зла, запропонуйте їй таку гру-потрібно ходити по кімнаті і якомога зліше говорити одну фразу: «Тух-тебі-дох». Підбадьорюйте дитину, говоріть якомога зліше, повторюйте доти, доки напруга не буде знята і дитині не стане смішно.

 

«Мовчанка».

Ця гра проводиться з командами "Стоп!" або «Замри!». Агресивні діти не тільки емоційно розряджаються, а й опановують елементарні навички самоконтролю над своїми вчинками.

 

«Де ховається агресивність?».

Дитина заплющує очі, піднімає руку з витягнутим вказівним пальцем нагору. Не розплющуючи очей потрібно словом або жестом показати де ховається злість, смуток, радість і т.д.

 

«Корм для курчат».

Запропонувати дрібно-дрібно розірвати листок паперу-«корм для курчат».

 

"Солдат та ганчіркова лялька".

Найпростіший і надійний спосіб навчити дитину розслаблятися - це навчити її чергування сильної напруги м'язів і наступного розслаблення. Тому ця та наступна гра допоможуть вам це зробити в ігровій формі. Запропонуйте дитині уявити, що він солдат. Згадайте разом з ним, як потрібно стояти на плацу, - витягнувшись у струнку та завмерши. Нехай гравець зобразить такого військового, як тільки ви скажете слово "солдат". Після того як дитина постоїть у такій напруженій позі, промовте іншу команду - "ганчір'яна лялька". Виконуючи її треба максимально розслабитися, злегка нахилитися вперед так, щоб їхні руки бовталися, ніби вони виготовлені з тканини та вати. Допоможіть їм уявити, що все їхнє тіло м'яке, податливе. Потім гравець знову має стати солдатом тощо.

 

"Насос та м'яч".

Якщо дитина бачила, як м'яч, що здувся, накачують насосом, то йому легко буде увійти в образ і зобразити зміни, що відбуваються в цей момент з м'ячем. Отже, станьте навпроти один одного. Гравець, що зображає м'яч, повинен стояти з опущеною головою, мляво висять руками, зігнутими в колінах ногами (тобто виглядати як не надута оболонка м'яча). Дорослий тим часом збирається виправити це положення і починає робити такі рухи, начебто в його руках знаходиться насос. Принаймні збільшення інтенсивності рухів насоса " м'яч " стає дедалі накаченим.

Коли у дитини вже будуть надуті щоки, а руки з напругою витягнуті убік, вдайте, що ви критично дивитеся на свою роботу. Поторкайте його м'язи і нарікайте на те, що ви перестаралися і тепер доведеться здувати м'яч. Після цього зобразіть висмикування шланга насоса. Коли ви це зробите, м'яч здувається настільки, що навіть впаде на підлогу. Щоб показати дитині приклад, як грати, краще спочатку запропонувати побути в ролі насоса.

 

"Шалтай-Болтай".

Персонаж цієї гри, напевно, сподобається гіперактивній дитині, тому що їх поведінка багато в чому схожа.

Щоб дитина краще увійшла в роль, розкажіть про те, хто такий Шалтай-Болтай, чому його так називають і як він поводиться. Тепер можете розпочинати гру. Ви читатимете уривок з вірша Маршака, а дитина зображатиме героя. Для цього він повертатиме тулуб праворуч і ліворуч, вільно бовтаючи м'якими, розслабленими руками. Кому цього замало, може крутити ще й головою. Отже, дорослий у цій грі має читати вірш:

Шалтай-Болтай

Сидів на стіні.

Шалтай-Болтай

Впав уві сні.

Коли ви скажете останній рядок, дитина повинна різко нахилити тіло вперед і вниз, переставши бовтати руками і розслабившись. Можна дозволити дитині для ілюстрації цієї частини вірша впасти на підлогу.

 

"Ласкові лапки".

Мета цієї гри зняти напругу, м'язові затискачі, знизити агресивність, розвинути чуттєве сприйняття, гармонізувати стосунки між дитиною та дорослою. Дорослий підбирає 6-7 дрібних предметів різної фактури: шматочок хутра, пензлик, скляний флакон, намисто, вату тощо. Все це викладається на стіл. Дитині пропонується оголити руку по лікоть; вихователь пояснює, що по руці ходитиме "звірятко" і торкатиметься лагідними лапками.

Треба із заплющеними очима вгадати, який "звірятко" торкається руки - відгадати предмет. Дотики мають бути погладжуючими, приємними. Можна змінитись з дитиною місцями.

 

«Сніговик».

Гра спрямована на розслаблення, зняття напруги. Дорослий і дитина перетворюються на сніговиків: встають, розводять руки убік, надувають щоки і протягом 10 секунд утримують задану позу. Дорослий каже: «А тепер визирнуло сонечко, його жаркі промені торкнулися сніговика і він почав танути». Гравці поступово розслабляються, присідають навпочіпки і лягають на підлогу.

 

"Берег моря".

Дітям пропонують лягти на килим та заплющити очі.

Після цього дорослий починає розповідати тихим голосом:

Уявіть, що ви лежите на березі моря. Нікого немає поруч, тільки птахи співають, хвилі б'ються об берег і гудуть вітер. Сонечко поступово пригріває, ваші ручки, ніжки, очі - все тіло розслаблене, вам добре. Не хочеться рухатися, вдалині чути шум моря - шшшшшш. Хвилі набігають одна одну, піняться, якщо витягнути шкарпетки, то можна кінчиками пальців дотягнутися до води. Під долонькою теплий пісок, м'який, він просочується крізь пальці. Зручно підтримує голову.

Вам легко, спокійно, добре. Високо на голові шумить вітер - шшшшшш. Жарко. Ось тінь від дерева впала на вас і стало прохолодно, сонечко більше не гріє так сильно. Ви потихеньку потягуєтесь, ручки, ніжки напружуються. Відкриваємо очі, лежимо, не рухаємося. Відпочили? Тепер можна вставати.

Під час заняття НІЯКІ ПОСТОРОННІ ЗВУКИ НЕ ПОВИННІ ВІДБУВАТИ ДІТЕЙ! Голос повинен бути спокійним, неквапливим, заколисуючим.

 

"Вибиваємо пил".

Кожному учаснику дається «запилена подушка». Він повинен, старанно б'ючи руками, гарненько її «почистити».

 

"Дитячий футбол".

 Замість м'яча – подушка. Гравці розбиваються на дві команди. Кількість гравців від 2-х осіб. Суддя обов'язково дорослий. Грати можна руками та ногами, подушку можна штовхати, кидати, забирати. Головна мета – забити у ворота гол. Примітка: дорослий стежить за дотриманням правил – не можна пускати руки, ноги, якщо немає подушки. Штрафники віддаляються з поля.

 

«Година тиші та година «можна».

Домовтеся з дитиною, що іноді, коли ви втомилися і хочете відпочити, буде година тиші. Дитина повинна поводитися тихо, спокійно грати, малювати, конструювати. Але іноді у вас буде година "можна", коли дитині дозволяється робити майже все: стрибати, кричати, грати в гучні ігри. «Годинник» можна чергувати, а можна влаштовувати їх у різні дні, головне, щоб вони стали звичними в сім'ї.

 

"Падає вежа".

 (Для дітей з 5 років). Із подушок будується висока вежа. Завдання кожного учасника – штурмом взяти її (застрибнути), видаючи переможні крики на кшталт: «Ура!». Перемагає той, хто стрибає на вежу, не зруйнувавши її стіни. Кожен учасник може сам собі побудувати вежу такої висоти, яку, на його думку, здатний підкорити.

 

"Штурм фортеці"(Для дітей з 5 років).

З «під руку» предметів, що не б'ються, будується фортеця (тапки, стільці, кубики, одяг, книги і т.д. – все збирається в одну велику купу). У тих, хто грає, є «гарматне ядро» (м'яч). По черзі кожен з усією силою кидає м'яч у ворожу фортецю. Гра продовжується, поки вся купа – «фортеця» – не розлетиться на шматки. З кожним вдалим попаданням штурмуючі видають гучні переможні кличі.

 

«Сваримося овочами».

(Для дітей з 5 років).

Запропонуйте дітям посваритися, але не поганими словами, а … овочами: «Ти – огірок», «А ти – редиска», «Ти – морква», «А та – гарбуз» тощо. Перш, ніж лаяти дитину поганим словом, згадайте цю вправу самі.

 

«По кочкам». (Для дітей з 5 років).

Подушки розкладаються на підлозі на відстані, яку можна подолати у стрибку з деяким зусиллям. Граючі - "жаби", що живуть на болоті. Разом на одній «кічці» капризним «жабам» тісно. Вони застрибують на подушки сусідів і квакають: "Ква-ква, посунься!"

Якщо двом "жабам" тісно на одній подушці, то одна з них стрибає далі або зіштовхує в "болото" сусідку, і та шукає собі нову "кочку". Дорослий теж стрибає по «кічках». Якщо між «жабами» справа сягає серйозного конфлікту, він підскакує і допомагає знайти вихід.

 

"Жужа". (Для дітей з 6 років).

«Жужа» сидить на стільці з рушником у руках. Всі інші бігають навколо неї, будують пики, дражнять, торкаються до неї, лоскочуть. "Жужа" терпить, але коли їй все це набридає, вона схоплюється і починає ганятися за "кривдниками" навколо стільця, намагаючись відхльостати їх рушником по спинах. Дорослий стежить за формою виразу «дражнилок». Вони не повинні бути образливими та болючими.

 

Дуже корисні для зняття агресії гри з піском, водою, ліплення, малювання:

«Кольорові долоні».

Гра спрямовано зняття втоми. Матеріали: білий папір, фарби. Запропонуйте дитині намалювати траву, сонечко, хмари (для дитини 3 років). пальцями. Для дітей старшого віку можна запропонувати намалювати тварину, рослину, людину. Якщо спочатку дитина відмовляється малювати пальчиками, покажіть приклад, поясніть, що забруднитись не страшно.

 

«Ліпка із солоного тіста».

Приготуйте солоне тісто – 1/1 солі та борошна, води за нормою. Замісіть тісто як на пироги та покладіть його в холодильник. Коли тісто охолоне, можна починати ліпити з дитиною. Це може бути будь-який об'єкт - тварина, людина, казковий персонаж. Після того, як ви зліпили, фігурки можна покласти в грубку, запекти при температурі 250 градусів, а потім розфарбувати.

Також можна ліпити із піску. Ігри з піском, тестом сприяють зняттю напруги, агресії. Дитина заспокоюється, краще йде контакт, до того що спільне заняття зближує.

 

"Клякси, монотипія". Для цієї гри необхідні: фарби, пензлик, білий папір. Перед початком гри аркуш паперу необхідно скласти навпіл і малювати на одному боці. Дітям пропонують взяти фарбу будь-якого кольору, який подобається і бризнути на лист паперу, поставити плями. Потім взяти інший колір і зробити те саме. Можна використовувати відтінки одного кольору. Після цього скласти обидві половини листа та швидко розкрити. Отриманий малюнок розглядають, і дитина розповідає, на що схожий його малюнок.

 

 

Безпечний інтернет

Безпечний інтернет, про що необхідно пам’ятати

Пам'ятка

Основні правила безпечної роботи в інтернеті:

• Не давайте нікому своїх паролів.

• Не надавайте особистої інформації поштою чи в чатах без гострої на те потреби.

• Не реагуйте на непристойні та грубі коментарі, адресовані вам.

• Повідомляйте про ситуації в інтернеті, які вас непокоять (погрози, файли певного місту, пропозиції).

• Відмовляйтесь від зустрічей з випадковими людьми, з якими познайомились в онлайні.

• Не діліться своїми фото з незнайомцями.

• Не повідомляйте інформацію про кредитки (номер картки, термін дії та таємний код).

• Не викладайте фото квитків, на яких видно штрих-код чи QR-код.

• Не скачуйте та не встановлюйте невідомі програми за посиланнями, навіть якщо їх надали друзі.

• Встановлюючи перевірені програми, контролюйте, щоб на ПК не додались небажані програми.

• Не переглядайте інформацію за невідомими посиланнями (друзі, які ними діляться можуть не підозрювати про загрозу).

• Не відкривайте листи-спам, вони можуть містити віруси.